Економіст Олексій Кущ попереджає, що скасування «нульової» квоти на експорт брухту у 2026 році не означатиме лібералізації, а повернення до непрозорих схем, бюджетних втрат і корупції
Про це розповідає AgroWeek
«Це було державницьке й економічно обґрунтоване рішення. Причин для нього було кілька: дефіцит сировини на внутрішньому ринку, необхідність декарбонізації промисловості та виконання екологічних зобов’язань. Основними причинами стали корупція, непрозорість і системні втрати бюджету», – зазначає Олексій Кущ.
Наприкінці 2025 року уряд запровадив тимчасове річне обмеження на вивіз брухту чорних металів у вигляді «нульової» квоти. Метою рішення називалися захист внутрішньої бази сировини, підтримка переробної галузі та екологічні зобов’язання країни.
За формальними правилами експорт брухту поза межі ЄС оподатковується митом €180 за тонну. Проте існувала системна лазівка: партії, що вивозилися до країн Євросоюзу, оподатковуванню не підлягали, і це створило масовий транзит до ЄС з подальшим реекспортом у треті країни через порти Польщі та Болгарії. Як наслідок, державний бюджет недоотримував мільярди гривень щороку.
«Фактичні надходження від такого експорту виглядали абсурдно. З кожної тонни експортованого брухту держава отримувала приблизно 100 грн. Це мізерна сума, особливо з огляду на те, що обсяги експорту постійно зростали. За підсумками 2025 року вони сягнули майже пів мільйона тонн, що стало 4-річним максимумом», – підкреслив економіст.
Як працювала лазівка експорту
Лазівка дозволяла оформляти постачання як експорт у межі ЄС і уникати митних платежів, а далі товар реекспортувався до третіх країн. Така схема робилася привабливою для посередників і транзитних операторів, але фактично позбавляла українську економіку податкових надходжень і робочих місць у переробній промисловості.
Кущ наголошує, що одна тонна брухту, перероблена всередині країни на сталь, може приносити до бюджету приблизно 14–15 тисяч грн податків. Окрім фіскального ефекту, внутрішня переробка забезпечує завантаження металургійних та ливарних підприємств, робочі місця й виробництво продукції, необхідної для оборони й відбудови країни.
Тимчасове обмеження експорту фактично перекрило можливості для корупційних маніпуляцій із напрямками постачання та знецінило реекспортні схеми, зберігши додану вартість у межах держави.
Економічні та екологічні наслідки
Аналітики також підкреслюють екологічний ефект: внутрішня переробка брухту знижує викиди CO2 у порівнянні з виробництвом сталі з первинної сировини, що відповідає вимогам Євросоюзу щодо декарбонізації промисловості.
Попередження про наслідки скасування «нульової» квоти стосуються не лише втрачених надходжень до бюджету, а й ризику відродження транзитних і реекспортних схем, загострення корупції та скорочення виробничих можливостей внутрішньої металургії.
«Позиція уряду щодо цього питання є чіткою і публічно зафіксованою. Брухт визначено критично важливою сировиною для української металургії та ливарної галузі. Навіть за наявності експортного мита вивіз брухту продовжував зростати, часто транзитом до третіх країн без будь-якої користі для української економіки», – пояснив аналітик.
Відтак, за словами експертів, спроби скасувати діючу квоту у 2026 році можуть призвести до повернення старих, непрозорих практик і значних втрат для державних фінансів та промисловості.
Перегляди: 670