Оксана Пастущин, 34-річна мешканка Тернопільщини, стала наймолодшою бджоляркою в області. Її пасіка налічує понад 50 бджолосімей, а бджільництвом вона займається вже вісім років. Родинна справа розпочалася з ініціативи її батька Степана Деки, досвідченого пасічника з 40-річним стажем, а зараз до роботи долучився й син Оксани — десятирічний Павло.
Про це розповідає AgroWeek
Сімейна пасіка та особливості бджолиного життя
Оксана Пастущин розповідає, що разом із родиною регулярно оглядає бджолині сім’ї, використовуючи стамеску та димар, а також відбирає рамки для відкачування меду з літнього різнотрав’я. Вона наголошує на важливості зрілості меду та пояснює, що запечатані комірки свідчать про його готовність до збору. Окрім меду, бджоли приносять пилок, який під час ферментації у вулику перетворюється на пергу — цінний продукт як для самих комах, так і для людей, завдяки високому вмісту мікроелементів та амінокислот.
“Запечатані комірки медові означають що мед зрілий і готовий для відкачування. Бджолина сім’я приносить не тільки мед, а й бджолиний пилок. Потім вони його заносять в комірочку, додають свої ферменти, проходить процес ферментації в самому вулику. І це вже називається бджолина перга, бджолиний хліб. Цією бджолиною пергою вигодовуються молоді бджоли, а для людського організму вона має величезну цінність, через те, що вона збагачена великою кількістю мікроелементів, амінокислот”.
Здобутий досвід дозволив Оксані краще зрозуміти звички бджіл. Вона порівнює бджолину родину з людською: у вулику існує чітка ієрархія, де матка відіграє головну роль, а бджоли-захисниці пильнують вхід, аби не впустити чужих. Окремо працюють і бджоли-розвідниці, які танцем повідомляють іншим про місця цвітіння медоносів. Відомо, що цей танець вказує напрямок і відстань до джерела нектару.
Виклики для пасічників і секрети вибору якісного меду
Бджолярка підкреслює, що головне завдання пасічника — забезпечити сім’ю достатньою кількістю кормів: білкових (пилок, перга) та медових запасів. Це впливає на яйцекладку матки, а відповідно — й на кількість робочих бджіл у вулику. Важливо підтримувати оптимальну температуру, адже навіть за несприятливих погодних умов у вулику має бути 36–40 градусів.
Останнім часом, за словами Оксани, виробництво меду в Україні знизилося через загальну ситуацію в країні, а собівартість значно зросла. Витрати на інвентар, вощину та матеріали підвищилися, тоді як ціна на мед роками залишалася стабільною. Втім, цьогоріч спостерігається дефіцит весняного меду, що спричинило зростання його вартості до 150–300 гривень за літр.
Син Оксани, Павло, активно допомагає на пасіці. Він цікавиться бджолами, знає, що комахи сприймають лише синій і жовтий кольори, а рамки будують під кутом 90 градусів, щоб мед не витікав.
Якість меду контролює батько Оксани, Степан Дека. Пані Оксана радить, як обрати справжній мед: він має стікати повільно, формуючи «гірку», а не текти, як вода. У меду з липи чи гречки завжди виразний присмак, що може злегка пекти горло, тоді як меди з різнотрав’я чи соняшнику — ніжніші.
Кристалізація меду — природний процес, який не має лякати споживачів. Винятком є акацієвий мед, який тривалий час залишається рідким. Зберігати продукт слід у затіненому місці за температури 18–20 градусів, уникаючи сонячного проміння та батарей.