Для забезпечення достовірної оцінки якості зерна необхідне застосування комплексного підходу, який поєднує аналіз зовнішніх ознак, лабораторні дослідження, мікробіологічні тести та врахування агротехнічних умов вирощування. Такий підхід дозволяє уникнути необґрунтованого зниження класу зерна та гарантує його об’єктивну придатність для споживання або посіву.
Про це розповідає AgroWeek
Лабораторні дослідження — основа точної ідентифікації
Згідно з національним стандартом ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови», якість зерна визначається саме кількістю сажкових зерен у партії, а не загальною кількістю забруднених зернівок. Це уточнення має принципове значення, оскільки потемніння зерна, особливо в області боріздки або борідки, може бути викликане дією не лише збудників сажкових хвороб, а й сапрофітної або умовно-паразитичної мікофлори.
Варто зазначити, що такі мікроорганізми здебільшого не є токсичними і не становлять загрози для здоров’я людини, тому їх наявність не може автоматично свідчити про зараження зерна сажкою. Щоб підтвердити наявність сажкових зерен, обов’язковим є проведення мікроскопічного або мікологічного аналізу в лабораторних умовах.
Роль мікологічних методів у визначенні хвороб зерна
У більшості випадків саме мікроскопічне дослідження зразків із забруднених ділянок зернівки дозволяє виключити підозру на сажку. Головним критерієм підтвердження сажкового походження забруднення є виявлення теліоспор (хламідоспор) — спор, характерних для збудників сажкових хвороб. Для більшої точності та уникнення помилкової ідентифікації використовують мікологічний метод, що передбачає висів грибів на спеціальні живильні середовища.
«Це дає змогу не лише підтвердити наявність збудника твердої сажки, а й диференціювати його від інших грибів, які мають схожі морфологічні ознаки. Наприклад, гриб Acremoniella atra може утворювати спори, які зовні нагадують теліоспори, однак не є збудником сажкових хвороб і не впливає на класифікацію зерна, згідно з чинними стандартами».
Таким чином, для об’єктивного оцінювання якості зерна й попередження необґрунтованого зниження його класу слід орієнтуватися на результати лабораторних досліджень, а не лише на візуальні ознаки. Це особливо важливо в умовах підвищеної вологості, коли ризик розвитку мікофлори зростає, а зовнішнє забруднення не завжди свідчить про фітопатологічне ураження.
Зазначимо, що масове поширення хвороб зерна у 2025 році фіксували у регіоні Правобережного Лісостепу, що підкреслює актуальність правильного підходу до оцінки якості продукції.