У 2026 році правила нарахування та оплати житлово-комунальних послуг стали більш чіткими: закон чітко визначає, хто в умовах воєнного стану зобов’язаний платити, а хто має підстави на перерахунок або звільнення від сплати
Про це розповідає AgroWeek
«Ситуація з комунальними послугами у 2026 році стала більш структурованою завдяки новим законам, які чітко розмежовують тих, хто має платити, і тих, хто звільнений від цього обов’язку», — зауважила Анна Даніель, адвокат, кандидат юридичних наук, керуюча Адвокатським бюро «Анни Даніель».
Порядок надання та оплати житлово-комунальних послуг в Україні регламентується законом «Про житлово-комунальні послуги». У документі, зокрема в статті 9, зафіксовано ключові обов’язки споживачів, серед яких:
- щомісячна оплата отриманих послуг, якщо інше не встановлено договором; відсутність письмового договору не звільняє від обов’язку оплатити вже надані послуги;
- можливість укласти договір та оплачувати послуги авансом за домовленістю між споживачем і постачальником;
- солідарна відповідальність усіх дієздатних осіб, які проживають або зареєстровані в житлі, за сплату комунальних платежів;
- структуру нарахувань визначає договір з постачальником, а самі постачальники зобов’язані розподіляти складові платежу й детально їх відображати у платіжках.
Загалом оплата здійснюється одним платежем за весь період, якщо договір не передбачає інше; при цьому окремі види послуг — зокрема постачання газу та електроенергії — можуть мати свої особливості нарахування.
Винятки та підтвердження непроживання
Закон передбачає винятки: відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 споживач має право не сплачувати за окремі послуги, якщо фактично не проживає у житлі понад 30 днів. Водночас існують важливі обмеження і вимоги для застосування цього права.
По-перше, звільнення не поширюється на послуги з опалення та управління будинком. По-друге, факт непроживання потрібно підтвердити документально — лише за наявності відповідних паперів постачальник може здійснити перерахунок або призупинити нарахування за певні послуги.
Для мешканців, які виїхали за кордон, типовий перелік документів для підтвердження непроживання включає:
- довідку про надання тимчасового захисту;
- договір оренди житла в іншій країні;
- документи з місця роботи або навчання за кордоном.
Положення щодо зруйнованого та пошкодженого житла
У 2026 році було ухвалено зміни, що спрощують розрахунки для власників нерухомості, зруйнованої або серйозно пошкодженої внаслідок російської агресії. Законопроєкт, підписаний президентом у квітні, передбачає, що у випадку повного знищення житла нарахування комунальних платежів припиняються автоматично з дати руйнування — власнику не потрібно додатково звертатися до органів або доводити втрату майна.
У разі якщо житло офіційно визнане непридатним для проживання, нарахування комунальних платежів призупиняються на весь період до завершення відновлювальних робіт або до моменту, коли житло буде відновлено та придатне для проживання.
Разом із тим автоматичного загального списання боргів за житлово-комунальні послуги закон не встановлює: передбачено кілька механізмів для зменшення або врегулювання заборгованості, котрі застосовуються індивідуально.
Одна з таких можливостей — реструктуризація боргу: споживач може домовитися з постачальником про поетапне погашення заборгованості на строк, як правило, від 12 до 60 місяців. Також у судовому порядку можна посилатися на загальний строк позовної давності — три роки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України — щоб оскаржити стягнення заборгованості, яка була нарахована понад цей термін.
Уряд опрацьовує окремі механізми списання або компенсацій для тих, чиє житло опинилося в окупації або було знищене, однак такі випадки проходять індивідуальну перевірку й розгляд.
Незалежно від воєнного стану, постачальники житлово-комунальних послуг мають право звертатися до суду з вимогами про стягнення боргів. У 2024–2026 роках практика судових позовів щодо комунальних заборгованостей активізувалася, а після відновлення стандартних строків позовної давності з 2025 року діяти почали класичні три роки для звернення до суду.
Водночас мораторій на примусове стягнення діє лише для жителів територій, де тривають бойові дії або які перебувають під окупацією згідно з офіційним переліком Міністерства з питань реінтеграції. Для решти регіонів комунальні підприємства можуть звертатися до суду і ініціювати виконавче провадження; примусове стягнення також заборонене щодо боргів, пов’язаних зі зруйнованим або серйозно пошкодженим житлом унаслідок агресії.
Практичні поради для споживачів: якщо ви вважаєте, що на вас неправомірно нараховано плату або маєте підстави для перерахунку, треба зібрати документи, що підтверджують непроживання чи пошкодження житла, звернутися до постачальника з офіційною заявою та, у разі потреби, готуватися відстоювати свої права в суді або домовлятися про реструктуризацію боргу.