Агроном Орест Гранат у розмові з Григорієм Господаренком — доктором наук, професором Уманського національного університету садівництва та одним із провідних українських фахівців з ґрунтознавства й агрохімії — обговорює зміни ґрунтів в Україні за останні десятиліття, сучасні вологоощадні технології та критичні проблеми живлення рослин. Ученому належить понад 50 років у практичній агрономії, від роботи бригадиром і головним агрономом до автора підручника «Агрохімія», який витримав шість видань і використовується в університетах країни.
Про це розповідає AgroWeek
Інтерв’ю торкається ключових тем: як еволюціонувала родючість ґрунтів за 20–30 років, чи може штучний інтелект замінити агронома в полях, які технології обробітку та прийоми збереження вологи вже працюють, а також чому дефіцит сірки та цинку вважають тихими ворогами врожайності.
Стан ґрунтів і роль агронома
Ситуація з ґрунтами в Україні неоднорідна. На тих господарствах, де системно працюють над підвищенням родючості, помітне стабільне або навіть зростаюче накопичення органічної речовини. Це зумовлено тим, що солома та інші нетоварні рештки залишаються на полі й поступово перетворюються на органіку. До того ж застосовують сучасні мінеральні добрива та більш продуктивні сорти й гібриди, що дозволяє отримувати вищі врожаї за умови точного управління живленням рослин.
Вибір технології обробітку ґрунту не має універсального рецепта: класична оранка, но-тилл, стрип-тил чи інший підхід підбираються з огляду на тип ґрунту, рівень зволоження, гранулометрію та вміст органіки. На одному господарстві в Черкаській області виявляли до 40 різновидів ґрунтів, тому на різних полях одного підприємства можуть вимагатися кардинально різні рішення. У цьому й полягає значення агронома — творчий, індивідуальний підхід, який не здатен повністю замінити штучний інтелект.
Міф про універсальне орання по всій країні розвінчаний: на деяких площах оранка дійсно дає довготривалий ефект, а десь достатньо мінімального обробітку, внесення добрив і сівби. До кожного поля потрібен окремий підхід.
Волога, аналізи й дефіцит мікроелементів
Кліматичні зміни суттєво вплинули на запаси вологи. За останні 30 років середньорічна температура в Україні підвищилася приблизно на 2°C, а при підвищенні температури на 1° за місяць втрати вологи можуть сягати 15–20 мм. За спостереженнями Уманської метеостанції річова сума опадів знизилася з 633 до 586 мм — це 46 мм, яких більше немає.
Аграріїв варто орієнтувати на заходи збереження вологи: залишати на поверхні пожнивні рештки (1 кг нерозкладеної соломи утримує до 3 кг води, а після розкладання — 10–15 кг), застосовувати добрива, що підвищують ефективність використання вологи рослинами до 30%, віддавати пріоритет калійним підживленням — не дарма калій називають «поливом бідного фермера» — а також мінімізувати кількість заїздів у поле, зменшувати агрооперації та контролювати бур’яни, які виснажують запаси вологи.
Аналіз ґрунту — це фактично карта для агронома. Перший крок — елементарні дослідження: визначення вмісту гумусу, pH, азоту, фосфору й калію. Навіть простий підхід із двома зразками — з кращої та гіршої ділянок за врожайністю — дозволяє виявити критичні дефіцити або надлишки елементів і скоригувати план живлення.
Проблема дефіциту сірки й цинку в реальності досить гостра. На Полтавщині, за словами вченого, сірки й цинку катастрофічно не вистачає, а більшість фермерів концентруються тільки на азоті, фосфорі та калії. Без сірки не відбувається синтез білка через відсутність ключових амінокислот, а нестача цинку в кукурудзі може проявитися вже у фазі трьох листочків і призвести до втрат врожайності. На Чернігівській дослідній станції відзначали приріст урожаю від внесення цинку на рівні 46%.
Головна довгострокова загроза для українських ґрунтів — втрата фосфору. Експорт зерна разом із його вивезенням із полів відводить великі обсяги цього елементу. Якщо не компенсувати втрати фосфору внесенням фосфорних добрив, врожайність може різко знизитися. За словами вченого, держава має контролювати використання земель і дотримання практик підживлення фосфором як обов’язковий агроприйом.
Практичні поради фермерам: зробіть аналіз ґрунту навіть на базовому рівні, зверніться до кваліфікованого агронома для інтерпретації результатів, впроваджуйте сівозміну як елемент страхування від погодних ризиків. За обмеженого бюджету пріоритетно купувати азотні добрива, потім фосфорні, і вже після — калійні; фосфор краще вносити у рядки при сівбі, оскільки стартове фосфорне живлення критичне для розвитку рослини. Залишення нетоварної частини врожаю на полі та її подрібнення сприяють відновленню ґрунту.
У баченнях на наступні десять років — налагодження переробки всередині країни: експорт не сирого зерна, а продуктів переробки — борошна, комбікормів; розвиток тваринництва і замкнених циклів, коли органіка повертається на поля. На південних теренах, поблизу портів, можуть з’явитися великі зерносховища. Україна володіє 46% чорноземів від своєї площі та приблизно третьою частиною біопотенціалу Європи — над цим варто й треба працювати.
Інтерв’ю записане для YouTube-каналу «AgroTalk». Повна версія — на каналі.