Вибір сорту сої — ключовий елемент технології вирощування, який визначає як урожайність, так і можливість своєчасної сівби наступних культур. Перед прийняттям рішення фермеру слід чітко визначити пріоритет: максимальна маса насіння або ранні строки збору, які забезпечать вчасну підготовку поля та сівбу озимої пшениці.
Про це розповідає AgroWeek
Мета вирощування: врожайність або ранні строки
Якщо головна мета — отримання максимальної врожайності насіння, доцільно віддавати перевагу середньо- і пізньостиглим сортам, які за сприятливих умов дають вищі показники продуктивності. Натомість коли соя виступає попередником для озимої пшениці і важлива рання підготовка ґрунту, логічно обирати ультраранні та ранньостиглі сорти, що дозрівають значно раніше і дозволяють провести сівбу озимини в оптимальні строки.
«Звичайно, пшеницю озиму можна посіяти після середньостиглих і навіть пізньостиглих сортів, однак тоді соя втрачає свою роль цінного попередника»,
— зазначає науковиця.
Клімат, запаси вологи та практичні рекомендації
З огляду на зміну клімату, зростання частоти посух і високих температур, вибір сорту потрібно робити з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних умов регіону. Найважливіші чинники — запаси ґрунтової вологи на початку сезону, частота та тривалість посух і ймовірність опадів у другій половині вегетації.
У регіонах з нестабільним або недостатнім зволоженням, де ранньовесняні запаси вологи невеликі, оптимальним є використання ультраранніх і ранньостиглих сортів із періодом вегетації близько 80–110 діб. Такі сорти дозволяють ефективніше використати обмежені запаси вологи на початку сезону й уникнути негативного впливу серпневих–вересневих посух на фазі наливу насіння.
Для досягнення високої ефективності в умовах посушливих зон частка ультраранніх і ранньостиглих сортів у сівозміні може становити не менше ніж 50% посівних площ. У районах із задовільним зволоженням асортимент доповнюється середньостиглими сортами, оскільки там імовірність достатньої кількості опадів упродовж вегетації, зокрема в другій половині літа, вища, що дає змогу реалізувати потенціал середньостиглих генотипів.
Підбір сорту слід поєднувати з аналізом місцевих агрокліматичних даних, запасів вологи, історії проявів посух і запланованої ротації культур. Такий зважений підхід забезпечить оптимальний баланс між врожайністю, якістю насіння та технологічністю сівозміни.