Вирощування кукурудзи як монокультури набуває поширення: господарства все частіше сіють кукурудзу на одному й тому самому полі протягом кількох сезонів. На чорноземах беззмінне вирощування кукурудзи за умови щорічного внесення органічних добрив може бути прийнятним протягом 6–10 років, тоді як на менш родючих ґрунтах цей термін скорочується до 3–5 років
Про це розповідає AgroWeek
Фітосанітарні загрози та заходи контролю
Посів кукурудзи після кукурудзи в степовій зоні можливий, але лише за суворого дотримання профілактичних і захисних заходів. Необхідно контролювати сажкові хвороби, пліснявіння насіння, кореневі гнилі та нігроспороз, які інтенсивніше розвиваються при беззмінному вирощуванні культури. Монокультура також сприяє погіршенню фітосанітарної ситуації через накопичення шкідників, зростання чисельності видів бур’янів, а також появу популяцій, стійких до застосовуваних гербіцидів.
Особливо критичною є загроза від карантинного західного кукурудзяного жука: ротація культур на термін три роки й більше дозволяє зменшити його чисельність щонайменше на 50%.
Практичні поради для мінімізації ризиків
Щоб зменшити негативні наслідки монокультури, слід уникати прямого висіву кукурудзи після кукурудзи й планувати ротацію з культурами, на яких личинки шкідника не розвиваються, зокрема пшениця, ячмінь, люцерна, картопля та інші. Також важлива увага до підготовки насіннєвого матеріалу, санітарної обробки полів та контролю бур’янів і шкідників впродовж вегетації.
Монокультурне вирощування вимагає підвищеної точності під час сівби й збирання врожаю, а також регулярного моніторингу посівів на наявність летючої сажки та інших патогенів, аби вчасно вживати проти них заходів.