Міжнародна група вчених з університету Массачусетсу в Амхерсті та Шаньдунського сільськогосподарського університету Китаю зробила значний крок у розкритті однієї з найскладніших таємниць біології рослин. Їхнє дослідження, опубліковане в журналі Science, проливає світло на те, як рослини здатні відрізняти пилкові зерна свого виду серед великої кількості пилку інших рослин, що одночасно потрапляє на приймочку.
Про це розповідає AgroWeek
Самонесумісність і селекція сільськогосподарських культур
У багатьох квіткових рослин сформувався механізм самонесумісності, тобто вони не можуть запилюватися власним пилком або пилком близьких родичів. Така властивість відіграє важливу роль у природному відборі. Однак для селекціонерів схрещування далеких родичів необхідне для створення нових сортів з покращеними властивостями, що має велике значення для аграрної галузі.
Відкриття механізму розпізнавання пилку
Науковці з’ясували, що під час запилення рослини різних видів спілкуються на хімічному рівні: стигма розпізнає хімічні сигнали пилку й приймає або відхиляє його. Дослідники зосередилися на родині капустяних (Brassicaceae), де їм вдалося ідентифікувати білок, який керує процесом самонесумісності у рослин роду Brassica. Цей білок здатен розпізнавати специфічний сигнал пилку іншого виду й ініціює вироблення речовини, що блокує запилення несумісного пилку.
«Білок, відомий тим, що контролює самонесумісність у стигмі Brassica розпізнає специфічний хімічний сигнал, на пилок іншого виду Brassica, як такий, який він хоче відхилити. Взаємодія білку в результаті створює хімічну речовину, яка по суті блокує потрапляння пилку».
Внаслідок досліджень науковці розробили нову стратегію селекції, що дозволяє долати бар’єр несумісності пилку в Brassicaceae. Це відкриття прискорить процес створення нових сортів сільськогосподарських рослин шляхом схрещування далеких видів, що раніше вважалося недосяжним.