Дослідження науковців Інституту землеробства НААН показали, що рівень врожайності в короткоротаційній зерновій сівозміні суттєво залежить від виду основного обробітку ґрунту та системи удобрення, які визначають інтенсивність мінерального живлення, умови вологонакопичення й активність біологічних процесів у орному шарі.
Про це розповідає AgroWeek
Порівняння систем обробітку та їхній вплив на врожай
За результатами досліду традиційна полицева оранка давала середню врожайність 3,41 т/га. Перехід на різноглибинний дисковий обробіток зменшував збір зерна до 3,11 т/га, тоді як поверхневий обробіток — до 2,55 т/га. Зниження продуктивності при дискуванні й поверхневому обробітку пояснюють частковим ущільненням підорного шару, погіршенням водопроникності та зниженням доступності поживних речовин для кореневих систем рослин.
Натомість адаптивна система обробітку ґрунту, сформована з урахуванням біологічних вимог кожної культури сівозміни, забезпечила найвищий урожай — 4,18 т/га. Такі результати свідчать про важливість диференційованого підходу до обробітку, коли до кожної культури застосовують оптимальний рівень механічного впливу на ґрунт.
Роль удобрення та комбінованих прийомів
Додаткове використання побічної продукції попередників разом із мінеральними добривами в дозі N65 P60 K70 забезпечувало оптимальне співвідношення елементів живлення й сприяло покращенню балансу гумусу. Комбінована система обробітку, яка передбачала глибоке чизелювання на 40–42 см під просо та дискування на 10–12 см під інші культури (пшеницю озиму, овес, сою), продемонструвала високі показники продуктивності — 4,14 т/га.
Глибоке чизелювання руйнувало ущільнений підорний шар, покращувало водно-повітряний режим ґрунту й активізувало кореневі системи рослин, тоді як поверхневе дискування зберігало структуру верхнього шару та зменшувало ризик надмірних втрат вологи. Підвищення продуктивності було зумовлене не лише кращим вологонакопиченням, а й підвищенням ефективності використання елементів живлення, активізацією ґрунтової мікрофлори та поліпшенням структури орного шару.
Окремо зазначено, що енерговитрати на впровадження адаптивної системи обробітку виявилися нижчими, ніж у разі традиційної оранки, що свідчить про її ресурсоощадний характер і перспективність у практичному застосуванні.
Довідка
Дослідження проведено протягом 2021–2024 рр. у стаціонарному польовому досліді на сірому лісовому легкосу глинковому ґрунті в зоні Лісостепу в короткоротаційній зерновій сівозміні (пшениця озима – просо – овес – соя). Схема досліду охоплювала різні системи обробітку ґрунту й удобрення, що дало змогу комплексно оцінити зв’язок між рівнем механічного впливу на ґрунт, живленням рослин і кінцевими показниками продуктивності