Університет Небраски–Лінкольна представив нову генетичну лінію сої, що поєднує підвищену стійкість одночасно до соєвої попелиці та до вірусу соєвої мозаїки. Розробка має на меті зменшити втрати врожаю та спростити систему захисту культури від комбінації шкідника й патогену.
Про це розповідає AgroWeek
Як поєднали гени стійкості
Керівник дослідницької групи, асистент-професор кафедри агрономії та садівництва Луїс Посадас Мартінес, пояснює, що науковці застосували комплексний підхід, заснований на взаємодії трьох рівнів екосистеми — «рослина – комаха – патоген», щоб інтегрувати в один генотип два ключові гени стійкості. Мова йде про Rag2, відповідальний за захист від соєвої попелиці, та Rsv1, що забезпечує опір вірусу соєвої мозаїки. Обидва локуси виявлені на 13-й хромосомі сої.
Механізм роботи та генетична структура
Соєва попелиця є одним із основних переносників вірусу мозаїки, тож одночасна поява шкідника й інфекції створює складні умови для захисту посівів. Дослідники сформували тісно пов’язаний гаплотип Rag2-Rsv1-h, що забезпечує подвійний рівень захисту — від безпосереднього ушкодження від попелиці та від передачі вірусу.
За словами команди, цей підхід дозволяє врахувати тритрофічні взаємодії та створити генотип, який практично протидіє синергетичному впливу шкідника і патогену, зменшуючи потребу в частих обробках пестицидами.
Дослідники також відзначають, що це перший відомий випадок застосування інтегрованої системи «рослина – комаха – патоген» при формуванні подвійно стійкого генетичного матеріалу для сої. Такі рішення відкривають нові можливості для селекції та розвитку більш стійких агроекосистем.
Очікується, що створена лінія сої стане базисом для подальших селекційних програм, спрямованих на підвищення стійкості культури до шкідників і вірусів та зниження витрат на захист посівів у виробничих умовах.