Поширене промерзання ґрунту, утворення притертої крижаної кірки та місцеве танення снігу суттєво вплинули на життєдіяльність мишоподібних гризунів, зменшивши їх активність і призвівши до часткових втрат популяцій
Про це розповідає AgroWeek
Смертність і локальні втрати
У південних частинах степової зони через затоплення нір талими водами зафіксовано загибель гризунів на рівні 5–8% в окремих низинах рельєфу, зокрема в Дніпропетровській та Одеській областях. Затримання і подальше замерзання талої води в норах створює додатковий стрес для підземних колоній і підвищує ризики локального витіснення популяцій.
Щільність колоній у посівах та резерваціях
На площах із посівами озимих зернових і ріпаку чисельність гризунів варіює від поодиноких жилих нір до трьох жилих колоній на гектар. У резерваційних ділянках, багаторічних травах та неугіддях обліковують переважно 1–3 жилих колонії на гектар, іноді локально досягає максимум 5 колоній (виявлено в Дніпропетровській, Закарпатській та Чернівецькій областях). Наразі стримувальними факторами для розмноження та розповсюдження мишоподібних гризунів залишаються періодичні відлиги, ожеледь і повторне замерзання талої води в полях і норах.
Динаміка популяцій у найближчому періоді буде визначатися подальшим поєднанням погодних умов: сприятливі метеоумови можуть призвести до швидкого збільшення чисельності та шкодочинності ссавців, тоді як холодні цикли й подальші інтенсивні заморозки утримуватимуть рівні щільності на низькому рівні.
За середньодобової температури близько +5ºC відновлюється розмноження та можливе переселення гризунів у посіви озимих з прилеглих ділянок. Поля зі щільністю понад 3–5 жилих колоній на гектар вважаються такими, що потребують захисту: у цих випадках застосовують дозволені для внесення в жили нори родентициди відповідно до чинних правил використання агрохімікатів. Рекомендується регулярний моніторинг нір і оперативне коригування захисних заходів у залежності від погодних змін і місцевої щільності популяції.