Озимий ячмінь відзначається високою здатністю ефективно використовувати осінньо-зимові опади, завдяки чому формує вищий урожай порівняно з ярим ячменем. Проте розширенню площ посіву цієї культури перешкоджає недостатня зимостійкість, що залишається головною проблемою для аграріїв.
Про це розповідає AgroWeek
Переваги вирощування озимого ячменю
Однією з ключових переваг озимого ячменю є його високий потенціал урожайності. Культура достигає раніше, ніж озима пшениця і ярий ячмінь: у середньому на 8 та 14 днів відповідно. Це дозволяє своєчасно звільнити поле, якісно підготувати ґрунт та використовувати площі під повторні посіви.
Озимий ячмінь позитивно реагує на поліпшення умов вирощування, зокрема на добрі попередники. Найвищі врожаї отримують після зайнятих парів, гороху, сої та кукурудзи на силос, тоді як після стерньових колосових культур урожайність значно нижча. Водночас ця культура менш вибаглива до попередників порівняно з озимою пшеницею.
Рекомендації щодо агротехніки та підбору сортів
Оптимальна норма внесення добрив залежить від попередника та вмісту поживних речовин у ґрунті й становить N30-60 P30-60 K30-45. Важливим є також припосівне внесення фосфорних добрив (P10-20), яке сприяє кращій перезимівлі рослин.
Для вирощування озимого ячменю в зоні Степу рекомендовано використовувати такі сорти, як Переможець, Академічний, Атлант Миронівський, Паладін Миронівський, Жерар, Сейм, Ковчег, Метелиця, Борисфен, Достойний, Морозко, Тутанхамон, Наомі, Айвенго, Буревій, Лестер, Дев’ятий вал, Презент, КВС Скала, Каліпсо, Луран, Хайлайт, Арканда та інші.
Сівбу слід проводити у період з 25 вересня по 10 жовтня. Рекомендується починати посів із типово озимих сортів, а завершувати — сортами-дворучками. Оптимальна норма висіву становить 5,0 млн схожих насінин на гектар, а у разі пізнішої сівби її збільшують до 5,5–6,0 млн/га.
Нагадаємо, відхилення строків сівби від оптимальних на 15-20 діб у Степу знижує врожайність озимих зернових на 15-35%.