На другому регіональному діалозі між Урядом та бізнесом у Миргороді представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Олексій Клименок пояснив, як українські виробники бройлерів адаптуються до євростандартів щодо щільності посадки птиці.
Про це розповідає AgroWeek
Два рівні вимог: загальні та специфічні
Нова система вимог поділяється на два рівні. Загальні правила охоплюють усі господарства без винятку та передбачають регулярний огляд тварин, заборону тривалого утримання на прив’язі, належну вентиляцію приміщень та облік застосування ветеринарних препаратів. Специфічні вимоги застосовуються залежно від масштабу виробництва і адресовані, зокрема, господарствам із певним поголів’ям: свиней понад 15 голів, від 10 філят, від 150 корів та телят, виробникам батьківського поголів’я птиці, а також тим, у кого понад 500 бройлерів.
Щільність посадки: норма ЄС проти практики в Україні
Одне з найчутливіших питань — щільність посадки птиці. За євростандартами максимальний показник становить 42 кг на квадратний метр, тоді як у деяких українських господарствах цей показник досягає 50–60 кг на квадратний метр. Попри це, за словами Клименка, ринок уже почав шукати і застосовувати практичні рішення, які дозволяють виконувати норми без радикального скорочення виробництва.
«Як показує практика, дуже багато аграріїв вийшли досить легко з цієї ситуації. Вони почали забивати найраніше — ранній забіг, щоб була маленька тушка, щоб вона була в місті і на експорті. Тому ми з оптимізмом ставимося до впровадження вимог щодо утримання бройлерів» — пояснив він.
Практично це означає, що при забої бройлера на 27–28-й день із вагою близько кілограма норматив щільності виконуються автоматично, оскільки маса птиці не перевищує встановлених лімітів на одиницю площі.
Клименок також зауважив, що багато нових практик уже є частиною повсякденної роботи українських виробників, але часто вони не документуються офіційно. Це створює передумови для поступової адаптації до європейських вимог без значних технологічних проривів, проте потребує систематизації підходів та фіксації процедур на рівні господарств і контролюючих органів.