Оптимальні попередники для кукурудзи — це культури, які не пригнічують її розвиток алелопатичними речовинами, не сприяють поширенню спільних хвороб і шкідників, зменшують забур’яненість і залишають у ґрунті достатню кількість продуктивної вологи та поживних речовин для наступної культури.
Про це розповідає AgroWeek
Рекомендації за регіонами
У Лісостепу традиційно хорошими попередниками для кукурудзи вважають озиму пшеницю, зернобобові культури, гречку та картоплю. За достатнього вологозабезпечення ґрунту перед весняною сівбою можливе успішне вирощування кукурудзи і після цукрових буряків, за умови дотримання оптимальних строків сівби та агротехнічних прийомів.
На Поліссі підбір попередників має орієнтуватися перш за все на стан і родючість ґрунтів. Тут сприятливими є зернобобові, картопля, цукрові буряки, озимі зернові, льон і люпин. Розширення частки кукурудзи в сівозмінах цієї зони може підвищити загальний обсяг зернового виробництва без значного зниження урожайності інших культур, якщо дотримуватися сівозміни та сівозмінної ротації.
У Степу максимальна продуктивність кукурудзи досягається після озимих зернових при вирощуванні по чорному пару або по зайнятому пару, а також після зернобобових культур. Як допустимі попередники розглядають ранні ярі зернові та саму кукурудзу за умови відновлення родючості ґрунту. Небажаними є культури, що інтенсивно виснажують вологозапаси і живлення рослин — зокрема трава суданська та соняшник.
Небажані попередники й типові помилки
До групи гірших попередників належать культури, які інтенсивно витрачають вологу та поживні речовини, поширюють збудників хвороб і шкідників кукурудзи або залишають у ґрунті токсичні виділення, що пригнічують кореневу систему наступної культури. Тому важливо уникати послідовності культур із схожою патологією або надмірною конкуренцією за ресурси.
Окрему увагу слід приділяти нормам висіву: одна з поширених помилок — завищені норми висіву, особливо на Півдні, що призводить до загущення й зниження врожайності на одиницю площі. Плануючи сівозміну, слід також враховувати строки сівби, попередню вологість ґрунту та потреби кукурудзи в поживних речовинах, аби забезпечити стабільний і високий урожай.