Доля трьох найбільш резонансних груп пестицидів у контексті євроінтеграції викликає жваві дискусії між агровиробниками та регуляторами. Представник Міністерства економіки Юрій Бондаренко та галузеві експерти роз’яснили позиції щодо гліфосату, диквату та неонікотиноїдів під час зустрічі з аграріями.
Про це розповідає AgroWeek
Ситуація з гліфосатом
Гліфосат наразі зберігає статус дозволеної діючої речовини в Європейському союзі і має чинну реєстрацію до 2033 року. Разом з тим його внесено до так званого списку кандидатів на заміщення, що означає обов’язок країн‑членів при реєстрації нових препаратів надавати пріоритет альтернативним діючим речовинам. Це не є автоматичною забороною: додаткові оцінки та наукові дослідження можуть тривати роками, тому остаточне виведення гліфосату з ринку не є неминучим.
«Поки гліфосат дозволений в Європі, він буде дозволений і в Україні», — підтвердив Юрій Бондаренко.
Дикват, неонікотиноїди та наслідки для технологій
Дикват, що є основною діючою речовиною десикантів, опинився в іншій площині регулювання — його планують заборонити. Експерти відзначають, що це створює серйозну технологічну проблему для вирощування ріпаку та низки інших культур, де десикація є ключовим елементом завершення вегетації і підготовки до збирання.
Заборона неонікотиноїдів насамперед зачіпає практику протруювання насіння. Ця група препаратів довгий час була базовою лінією захисту від ґрунтових шкідників — личинок хруща та дротяника. Частково доступні альтернативи у вигляді піретроїдів також потрапляють під обмеження, тож фахівці не виключають, що аграрії змушені будуть переходити на листкові інсектициди з вищими нормами внесення й гіршим профілем безпеки, що ускладнить заходи інтегрованого захисту рослин.
Перехід від протруйників до листкових обробок також означатиме зміну термінів і логістики захисних заходів, підвищення витрат на обробку та потенційне збільшення навантаження на працівників і довкілля через збільшені обсяги застосування.
Ситуація з фунгіцидами відрізняється: скорочення переліку дозволених діючих речовин у цій групі несе стратегічний ризик для ефективності захисту. Зменшення різноманітності активних компонентів у фунгіцидних схемах прискорює формування резистентності у грибних патогенів. Фітопатологи наголошують, що фунгіцидна програма повинна містити щонайменше дві діючі речовини з різними механізмами дії — виконати цю вимогу за нових обмежень стане дедалі складніше.
Загалом зміни в регулюванні створюють для аграрного сектора низку викликів: від оперативної адаптації технологій вирощування та підбору препаратів до пошуку безпечних та ефективних альтернатив. Експерти радять готуватися до тривалішого перехідного періоду, інвестувати в розробку альтернативних практик захисту рослин і посилювати науково‑практичний супровід прийняття рішень на рівні господарств.