Агросектор України має заздалегідь готуватися до фундаментальних змін, які настануть у галузі після входження країни до Європейського Союзу, вважає колишній генеральний директор Генерального директорату Європейської комісії з питань сільського господарства і розвитку сільських територій (DG AGRI) Єжи Плєва.
Про це розповідає AgroWeek
«Україна вступатиме не в той Євросоюз, до якого свого часу приєднувалася Польща. Нова аграрна політика буде суворішою до бюджету, екологічних вимог і матиме жорстку прив’язку виплат до конкретних результатів. Крім цього, варто пам’ятати, що виплати САП не відкривають ринки, це робить саме відповідність європейським нормам», — пояснив він.
Експерт наголосив, що ключове питання для України — чи пройдуть зміни заплановано та поетапно, чи стануть відкладеними й болісними. Досвід попередніх розширень ЄС свідчить: ефективне впровадження Спільної аграрної політики (САП) вимагає системного підходу, починаючи з формування інституцій і завершуючи практичними пілотними проєктами та масштабною комунікацією з аграрними виробниками.
Етапи реформування інституцій і систем
Перший рівень підготовки — створення або посилення державних інституцій, що відповідатимуть за імплементацію САП. Йдеться про органи, які координуватимуть політику, забезпечуватимуть прозоре адміністрування виплат та контролюватимуть відповідність стандартам ЄС. Одночасно необхідно розвивати системи даних: реєстри землекористування, електронні платформи для заявників і механізми моніторингу результатів, які дозволять обґрунтовано зв’язувати виплати з досягненням конкретних показників.
Тільки після налагодження інституційної бази слід переходити до пілотного впровадження окремих інструментів політики. Пілоти дають змогу виявити операційні ризики, перевірити процедури в реальних умовах і відкоригувати механізми до масштабної імплементації.
Бюджетні та екологічні обмеження
Плєва звертає увагу на те, що наступна САП буде значно суворішою щодо бюджетної дисципліни та екологічних вимог. Це означає, що державні виплати стануть більш цілеспрямованими й залежними від вимірюваних результатів: виробник має довести відповідність стандартам, виконати умови екологічної й соціальної політики, щоб отримати підтримку.
Водночас важливо розуміти, що самі по собі виплати в рамках САП не відкривають ринки. Відкриття доступу до ринків відбувається через відповідність європейським нормам — сертифікацію, харчову безпеку, фітосанітарні стандарти та інші технічні вимоги. Тому паралельно слід планувати заходи для підвищення конкурентоспроможності продукції та її відповідності міжнародним нормам.
Підготовка агросектору також має включати роботу з агровиробниками щодо змін у практиках господарювання, підвищення екологічних стандартів і впровадження точних критеріїв оцінювання результатів. Освітні програми, консультації та доступ до технічної допомоги допоможуть малій та середній агровиробничій ланці адаптуватися швидше й з меншими витратами.
Отже, щоб уникнути болючих соціально-економічних ефектів, Україні слід заздалегідь розробити поетапну реформу: посилити інституції, створити надійну систему даних, провести пілоти й лише після цього реалізовувати масову інформаційну кампанію та практичну підтримку сектору.