Країни Африки залишаються перспективним напрямком для українського агроекспорту, однак посилення присутності на цих ринках вимагає підвищення конкурентоспроможності підприємств та адаптації експортної стратегії.
Про це розповідає AgroWeek
«Якщо поглянути на поточну структуру торгівлі, то 55% нашої агропродукції експортується до Європи, 20% – на Близький Схід, і лише 12% припадає на країни Африки. Цей ринок має значний потенціал, проте тут український бізнес стикається з конкуренцією з боку рф. росіяни активно заходять на ці ринки через державні компанії, використовуючи бюджетні кошти для демпінгу цін та укладання довгострокових контрактів, що ускладнює посилення українських позицій», – зазначив Олег Хоменко.
Генеральний директор УКАБ Олег Хоменко наголосив на цьому під час панельної дискусії «Зерновий ринок та агрополітичний діалог: сьогодення та перспективи» на Grain Storage Forum. Він підкреслив, що бізнес інвестує туди, де бачить перспективу та прибутковість, тож для активнішого виходу на ринки Африки потрібно створити умови, що зроблять українську продукцію привабливою та безпечною для партнерів.
Проблеми відповідності євростандартам і конкуренція
Європейський вектор експорту залишається важливим, але водночас він ставить перед українськими виробниками суттєві виклики. Інтеграція в ринок ЄС вимагає не лише гармонізації законодавства, а й модернізації виробничих потужностей відповідно до стандартів захисту рослин, добробуту тварин, кліматичних та екологічних вимог. Це потребує інвестицій у техніку, логістику та систему контролю якості.
Окрема перешкода для зміцнення позицій в Африці — конкурентні дії з боку рф, яка через державні структури застосовує бюджетні інструменти для демпінгу та довгострокових контрактів. Така політика ускладнює завдання українських експортерів, особливо на ринках, де відчутна залежність від державних закупівель і субсидованих постачань.
Фінансові гарантії та роль ЄС
Ще одним суттєвим ризиком є платоспроможність деяких африканських контрагентів та затримки у розрахунках, що підвищує невизначеність для експортерів. Українські компанії потребують механізмів, які знизять ризик неплатежів та забезпечать стабільні поставки.
«Одним із рішень може бути розвиток Експортно-кредитного агентства, яке б могло забезпечити гарантії при експорті в африканські країни. Якщо держава наразі не має достатнього ресурсу для повного фінансування агентства, варто ініціювати діалог з європейськими партнерами. Логіка проста: якщо європейські фермери стурбовані напливом української агропродукції, то ЄС може допомогти перенаправити ці обсяги на ринки Африки, наповнюючи фонд Експортно-кредитного агентства для страхування таких поставок. Це дозволить розвантажити європейський ринок і водночас закріпити позиції України в Африці», – підсумував Олег Хоменко.
За словами експертів, така модель дозволить створити страховий буфер для виробників і підвищить привабливість довгострокових контрактів на африканських ринках, одночасно зменшуючи напруження на європейському ринку.
На завершення зазначається, що українську пшеницю сьогодні переважно експортують у Північну Африку та на Близький Схід, тож розширення присутності в інших регіонах Африки може стати логічним кроком для диверсифікації ринків збуту.