Національний банк України продовжує дотримуватися рестрикційної монетарної політики, що, за оцінками експертів, негативно позначається на економічному зростанні країни. Вже третій рік поспіль НБУ працює без повноцінного керівництва, що викликає питання щодо якості визначення цілей та ефективності прийнятих рішень. На цю проблему звертає увагу академік НАН України Богдан Данилишин.
Про це розповідає AgroWeek
“Національний банк традиційно відповідає на критику однією фразою: “А ми за економічний розвиток не відповідаємо. Ми сприяємо і підтримуємо, якщо це “…не перешкоджає досягненню цілей…””. Тільки ось питання: а що робити, коли самі цілі викривлені? Особливо коли орган, що їх визначає, третій рік працює без керівника та трьох членів правління. Таку тенденцію підмітив Богдан Данилишин, академік НАН України.”
Аналіз даних за третій квартал 2025 року свідчить: реальна ключова ставка сягнула 3,2% річних, тоді як зростання ВВП становило лише 1,4%. Це означає, що вартість грошей збільшується швидше, ніж розвивається економіка, що негативно впливає на виробничий сектор.
Фінансові активи зростають стрімкіше за економіку
За минуле десятиліття базова вартість фінансових активів в Україні підскочила у 3,4 раза, а рівень споживчих цін — у 2,5 раза. Таким чином, реальна дохідність фінансових інструментів зросла на 88%, тоді як економіка додала лише 10%. Це яскраве свідчення того, що монетарна політика НБУ залишається жорсткою — обслуговування боргу стає дорожчим, інвестиційна активність знижується, а ефективність монетарних інструментів падає. За таких умов фінансовий капітал спрямовується переважно у фінансові активи, залишаючи реальний сектор без необхідних інвестицій.
Порівняльний аналіз із Польщею та США демонструє, що у 2017–2024 роках їхні ключові ставки були нижчими за інфляцію відповідно на 23 та 11 відсоткових пунктів. Це сприяло підтримці інвестицій та економічному зростанню, на відміну від ситуації в Україні.
Банки отримують прибутки, а економіка втрачає потенціал
За останні десять років рівень жорсткості монетарних умов в Україні зріс на 31 відсотковий пункт, з них п’ять — під час війни. Такий стрибок у рази перевищує аналогічні показники країн ЄС. На відміну від Польщі чи Чехії, де вплив робив обмінний курс, в Україні основною причиною стали надмірно високі реальні ставки та зміцнення гривні у 2025 році. В результаті держава стикається із подорожчанням обслуговування боргу та зменшенням митних надходжень.
У 2025 році НБУ розміщує депозитні сертифікати під 16,6-19%. Банки отримують вигідніші умови, розміщуючи кошти в НБУ, ніж кредитуючи бізнес. Це призводить до зростання державних витрат на обслуговування боргу, скорочення фіскального простору й зменшення прибутку Нацбанку через великі виплати банкам. За підрахунками, якби ставка була на рівні 10%, держбюджет міг би заощадити 184 млрд гривень у 2023–2025 роках. Загалом витрати держави на монетарну політику перевищили 300 млрд гривень без очікуваного ефекту.
Трансмісійні механізми не працюють ефективно
Всі основні канали впливу монетарної політики залишаються малоефективними. Населення віддає перевагу інвестиціям у валюту, а не в гривневі заощадження. Кредитний канал слабкий — банківські кредити становлять менше 10% ВВП, і з них третина — це державні пільгові програми. Валютний канал повністю контролюється НБУ, тому він не реагує на ринкові сигнали, а фондовий ринок обмежений фіскальними рамками. У підсумку монетарна трансмісія не стимулює ні кредитування, ні інвестиції.
Фінансові активи бізнесу та громадян дорівнюють 9,9 трлн гривень, або 117% ВВП, але до реального сектору надходить лише третина депозитів. Рівень кредитування — 15% ВВП, що є найнижчим показником серед країн із ринками, що розвиваються. До того ж 32% кредитів бізнесу надаються на пільгових умовах, що свідчить про надмірну залежність від державної підтримки.
Вигодонабувачі — банки, а не економіка
Банківський сектор отримує найбільші вигоди від поточної політики. Прибутковість банків подвоїлася, головно завдяки державним процентним виплатам за ОВДП і депозитними сертифікатами. Частка державних доходів у загальних прибутках банків сягнула 57%. Основними бенефіціарами виявилися банки, які отримали 630 млрд гривень від держави, з яких 47% — ОВДП, а 42% — депозитні сертифікати. Процентна маржа в 10-12 пунктів підвищує прибутки банків, але знижує ефективність монетарного впливу на економіку.
Хоча державні банки працюють ефективніше, вони також залежать від бюджетних коштів. Водночас бізнес та держава несуть надмірні витрати, без істотного впливу на інфляцію чи валютну стабільність.
Сучасна монетарна політика не сприяє економічному розвитку: вона не стримує інфляцію через її структурний характер, не стимулює кредитування через слабкі трансмісійні канали, створює додатковий тиск на бюджет і посилює дисбаланс між фінансовим сектором та реальним виробництвом.
Україна має потребу в новій парадигмі монетарної політики, яка буде спрямована на економічне відновлення та продуктивні інвестиції. Для цього необхідно знизити ключову ставку до нейтрального рівня близько 10% та розвивати цільові кредитні програми через інституції розвитку. Важливо також впровадити справедливе оподаткування надприбутків банків, як це зроблено в Польщі. Тільки за цих умов монетарна політика стане реальним драйвером економічного зростання України.