Чергове зростання вартості електроенергії для промислових споживачів без урахування податків зафіксоване в Україні: від 9 лютого тариф уперше досяг 15 грн за кВт·год, що на 85% перевищує попередній граничний рівень, який діяв до середини січня.
Про це розповідає AgroWeek
За оцінкою аналітика Українського клубу аграрного бізнесу Максима Гопки, різке підвищення тарифів безпосередньо позначиться на собівартості виробництва продукції, перш за все в галузях, де електроенергія є критичним технологічним ресурсом. Це підвищує ризики для підприємств із великим енергоспоживанням або тих, які не можуть припиняти роботу без стабільного живлення.
Галузі з високим ризиком подорожчання
Найвразливішими залишаються виробництва, що залежать від постійного електропостачання: млини та пекарні, де технологічні процеси непридатні до тривалих простоїв; молочна промисловість, яка потребує постійного охолодження, пастеризації та зберігання; а також ланцюг постачання заморожених і охолоджених продуктів. Підвищення тарифів на електроенергію може транслюватися у зростання собівартості і, як наслідок, у вищі ціни для кінцевого споживача.
«Першочергово потрібно продовжувати можливість у наданні доступності оборотних коштів: короткі кредити або кредитні ліміти під посівну», — пояснює експерт.
Крім прямого впливу на виробничі витрати, збільшення тарифів посилює тиск на логістику холодового ланцюга: витрати на холодильні склади і спеціальну транспортування зростають, що особливо болісно відчують експортно-орієнтовані підприємства й ті господарства, які працюють із швидкопсувною продукцією.
Заходи для зниження ризиків і підтримки бізнесу
Експерти наголошують на двох пріоритетних напрямах підтримки: забезпечення доступу до обігових коштів і інвестиції в енергоефективність та енергостійкість підприємств. Конкретні заходи, які можуть зменшити ризики для агробізнесу та переробної промисловості, включають:
- отримання короткострокових кредитів або кредитних лімітів під посівну для покриття сезонних потреб;
- гранти або пільгові кредити для модернізації холодильного обладнання;
- утеплення технологічних і складських приміщень для зменшення енергоспоживання;
- встановлення систем рекуперації тепла та інших енергоефективних рішень;
- придбання резервних джерел живлення — генераторів або накопичувачів енергії;
- впровадження страхових та гарантійних інструментів для покриття воєнних і логістичних ризиків, що дасть змогу укладати контракти й планувати сезон.
Без адресної державної підтримки та фінансових інструментів для модернізації обладнання та покриття обігових потреб частина підприємств ризикує скоротити випуск або підвищити роздрібні ціни. У довгостроковій перспективі інвестиції в енергоефективність можуть зменшити залежність агропідприємств від коливань тарифів і підвищити їхню конкурентоспроможність.