Українські аграрії зазнають додаткових збитків через війну в Ірані: здорожчання пального, добрив і фрахту суден підвищує собівартість виробництва та зменшує рентабельність вирощування культур
Про це розповідає AgroWeek
Вплив на собівартість і прибутковість
Розрахунки Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) показують, що бойові дії на Близькому Сході можуть призвести до помітного зниження прибутковості вирощування культур. Зокрема, для кукурудзи прогнозоване падіння рентабельності становить близько 12%.
У структурі собівартості сільськогосподарської продукції частка пального коливається в межах 9–12% залежно від культури. Підвищення цін на енергоносії відразу позначається на собівартості всіх виробничих операцій та загальній маржі агропідприємств.
«При вирощуванні кукурудзи для проведення всіх виробничих операцій на 1 га використовується близько 55 літрів дизельного палива. Лише поточне зростання ціни на цей ресурс цього сезону змусить аграрія збільшити свої витрати на додаткові 1 100 грн на 1 га», – повідомляють в УКАБ.
Вартість газу впливає на собівартість виробництва азотних добрив, які вже демонструють суттєве подорожчання. Зокрема, карбамід з початку року подорожчав на близько 34% і наразі оцінюється приблизно в 39 000 грн за тонну.
За збереження чинних норм внесення добрив, витрати на їх застосування при вирощуванні кукурудзи можуть зрости на орієнтовні 27% — до близько 9 000 грн на гектар. Існує й альтернативний сценарій: зменшення норм внесення азотних добрив з метою економії коштів, але це призведе до зниження врожайності та довгостроково вплине на продуктивність господарств.
Ринкові ризики і логістика
Збільшення вартості фрахту суден також додає тиску на експортну конкурентоспроможність української продукції. Навіть підвищення фрахту на рівні 4 долари за тонну вже робить українське зерно дорожчим у порівнянні з конкурентами на світових ринках.
УКАБ підрахував, що загальне зростання витрат внаслідок подій на Близькому Сході призведе до зниження прибутковості вирощування сільськогосподарських культур, зокрема кукурудзи — приблизно на 12%.
Наслідки для сектору можуть включати обмеження інвестицій у технології й обробіток, зміну технологічних карт та пошук шляхів оптимізації витрат. Експортери і виробники будуть змушені адаптуватися до нових умов: переглядати ланцюги постачання, шукати альтернативні маршрути і коригувати планування посівних кампаній, щоб пом’якшити негативний вплив на врожайність і прибутковість.