Український цукор у 2025 році став однією з найгостріших тем у переговорах щодо торгівлі агропродукцією з Європейським Союзом. Представники галузі вже формують плани щодо посилення присутності на європейському ринку у 2026 році.
Про це розповідає AgroWeek
Виклики торговельних переговорів та міфи про український агросектор
Голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська під час конференції «Ведення агробізнесу в Україні» відзначила, що під час підготовки оновленої торговельної угоди українська сторона не очікувала настільки потужного лобі та політичної підтримки європейських виробників цукру. Додатковою перешкодою стала упередженість частини європейської спільноти щодо української агропродукції.
Серед поширених міфів про український агросектор були такі, як «невичерпність потенціалу» чи «засилля аграрних олігархів». Їх доводилося спростовувати як аграрним асоціаціям, так і представникам влади. Окремо Кавушевська наголосила, що українська цукрова галузь тісно пов’язана з європейською, адже значну частину комплектуючих і товарів для виробництва закуповують саме в ЄС. За її словами, на кожен гектар цукрового буряку витрачається близько $1000 на продукцію з Європи, а у 2025 році в Україні вирощували 200 тис. га буряку, що забезпечило імпорт європейських товарів на суму $200 млн. Втім, ці аргументи часто або дивують європейських колег, або залишаються без належної уваги.
«Одним із напрямків нашої комунікації було пояснення європейцям того, що українська цукрова галузь є продовженням європейської. Ми використовуємо в роботі всі input, які закуповуємо в Європейському Союзі. (…) На кожен гектар цукрового буряку ми закуповуємо товарів приблизно $1000 в ЄС. Відповідно, маємо цьогоріч в Україні 200 тис. га цукрового буряку, на які закупили в ЄС продукції на $200 млн», – розповіла керівник «Укрцукру» і додала, що подібні аргументи в європейських колег або викликають здивування, або ігноруються.
Зростання квот і нові механізми експорту
Згідно з новою торговельною угодою, обсяги квот на експорт цукру до ЄС для України збільшено у п’ять разів – із 20 тис. тонн до 100 тис. тонн. Водночас, навіть такі показники не повністю задовольняють потреби галузі, адже європейський ринок залишається складним для інтеграції.
Яна Кавушевська наголосила, що ЄС цінує передбачуваність та збалансованість, тому Україна впровадила внутрішнє ліцензування експорту цукру. Цей механізм, хоча і передбачає додаткові витрати й ускладнення для виробників, дозволяє вибудовувати довіру з європейськими партнерами та поступово зміцнювати позиції на ринку.
Ще одним нововведенням стала так звана «критична квота», яка вимагає від імпортерів внесення фінансових гарантій на спеціальні рахунки з подальшим поверненням коштів після розмитнення. Такий підхід покликаний запобігти неконтрольованому поширенню українського цукру на європейському ринку, однак створює додаткові труднощі для європейських покупців через тимчасове заморожування обігових коштів.
Стратегічні цілі на 2026 рік передбачають поглиблення співпраці з європейською цукровою галуззю та подальше застосування механізмів ліцензування. Окрім цього, планується розробка бенчмарків за ключовими виробничими показниками для підготовки до повної інтеграції в європейський ринок.
На думку Кавушевської, для українських виробників майже не існує альтернативи європейському ринку: логістичні переваги Бразилії унеможливлюють масштабний експорт до Африки, тому головне завдання – закріпитися в Європі та поступово забезпечити самодостатність ЄС у цукрі.
Варто зазначити, що за три місяці сезону Україна вже експортувала 116 тис. тонн цукру.