Кабінет Міністрів України офіційно вивів із державного реєстру сім індустріальних парків, які роками існували лише на папері та в звітах, не давши реального економічного ефекту для територій
Про це розповідає AgroWeek
Причини втрати підтримки
Рішення уряду стало наслідком систематичної відсутності результатів протягом останніх трьох років. Міністерство виявило, що на виділених майданчиках так і не з’явилися промислові підприємства чи інвестори, здатні запустити виробництво і створити робочі місця. Наявність символічного паркану та амбітних написів не замінює інфраструктури та інвестицій.
Ініціатори проєктів розраховували або на миттєве чудо, або на «невидиму руку ринку», але без базових умов — підведених мереж, доступу до електроенергії, водопостачання та газу — серйозні інвестори не приходять. Нестача капіталовкладень у підготовчі роботи зробила ці локації непривабливими для промислових гравців.
Без підключення комунікацій і належної інфраструктури важко уявити масштабні будівництва цехів та запуск виробництв. Тому заявлені індустріальні парки залишилися амбітними проєктами, які не витримали перевірку часом і економічними реаліями.
Можливість виправити ситуацію та вимоги закону
Виключення з реєстру не означає остаточну ліквідацію майданчиків: вони можуть продовжити існувати в комерційному полі, але вже без державних пільг та преференцій. Власникам доведеться спиратися виключно на приватні інвестиції та власні ресурси.
Законодавство передбачає піврічний період на виправлення недоліків. Якщо протягом шести місяців відповідальні особи поліпшать інфраструктуру майданчиків і забезпечать підведення мереж, вони зможуть знову звернутися до профільного відомства з проханням про відновлення статусу парку. Головна умова — перетворити занедбані пустирі на повноцінні промислові зони, придатні для інвестицій та роботи.
Під рішення уряду потрапили об’єкти з різних регіонів країни: серед них — як давні проєкти, зареєстровані ще у 2017 році, так і порівняно нові ініціативи з різних областей, включно з Закарпаттям. Зокрема парки «Золотоноша», «Кам’янка-Бузький» та «Новороздільський» очікували свого розвитку майже дев’ять років, але так і не набули життєздатності.
Тепер власники й інвестори цих майданчиків стоять перед завданням кардинально змінити підхід: замість декларацій потрібні конкретні інвестиції в підготовку територій, інженерні мережі та бізнес‑середовище, яке стимулюватиме прихід виробників і створення реальних робочих місць.