Україна постачає сільгосппродукцію до 173 країн і відіграє ключову роль у світовій продовольчій безпеці, проте цей статус під загрозою через поєднання війни, скорочення водних ресурсів, дефіциту зрошення та кліматичних змін
Про це розповідає AgroWeek
За останні три десятиліття середня температура в Україні підвищилася на 1,2°C. Для стабільного формування врожаю зернових необхідний сумарний річний рівень опадів близько 700 мм, тоді як фактичні показники часто значно менші, що збільшує вразливість агровиробництва до посух і нестачі вологи
Водночас повномасштабна війна спричинила додаткові руйнування водної інфраструктури та подальше погіршення доступу до води. Серед задокументованих наслідків — численні інциденти та значне скорочення ресурсів:
- зареєстровано 230 випадків пошкодження дамб, мостів, систем водопостачання й водовідведення;
- понад 6 млн людей втратили доступ до чистої питної води;
- орієнтовна втрата близько третини водних ресурсів країни.
Економічні наслідки руйнування зрошувальної системи
Найгостріше від дефіциту води постраждали південні та східні регіони після знищення Каховської ГЕС і руйнування Каховського водосховища. Втрата обсягу води оцінюється в 18,2 км³, що становило близько 10% водних ресурсів, доступних агросектору, і призвела до виходу з ладу систем зрошення на площі близько 750 тис. га. Щорічні економічні втрати від відсутності зрошення експерти оцінюють приблизно в $300 млн
Виробництво на зрошуваних землях зазнало катастрофічного скорочення, зокрема:
- зернові та бобові — падіння на 93% (із 608,9 тис. т до 44,4 тис. т);
- олійні культури — скорочення на 98% (із 588,5 тис. т до 13,1 тис. т);
- овочі — зниження на 85% (із 910 тис. т до 140 тис. т).
Повернути «як було» неможливо, проте агровиробники вже адаптуються: впроваджуються технології раціонального водокористування, змінюються підходи до посівних календарів та сортової структури рослин
Стратегії відновлення та синхронізація з європейськими стандартами
Відповіддю на виклики має стати системне управління водними ресурсами та інституційні реформи. В Україні ухвалено Водну стратегію до 2050 року, спрямовану на гармонізацію водної політики з довгостроковими цілями ЄС. У межах цієї стратегії розроблено дев’ять планів управління річковими басейнами на період 2025–2030 років, що дозволяє застосувати принципи Водної рамкової директиви ЄС — керувати водами за природними басейнами, а не за адміністративними кордонами
За підтримки Європейського Союзу оновлюються системи моніторингу якості і кількості води, що дасть змогу вести доказовий менеджмент та звітність, сумісну з європейськими підходами. Це створює передумови для відновлення ефективних зрошувальних мереж і впровадження сучасних технологій управління водними ресурсами
Для Євросоюзу посилення українського стійкого землеробства і модернізація зрошення означають підвищення стабільності спільного продовольчого ринку. Уніфікований підхід до транскордонних річкових басейнів також має поліпшити екологічний стан водних систем, зокрема Дунаю та Чорного моря
Відновлення систем зрошення та ефективне управління водними ресурсами залишаються ключовими умовами не лише для відновлення агропотенціалу України, а й для забезпечення стабільності продовольчої системи в Європі