Право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що розташований над та під її поверхнею. Цей простір повинен бути достатнім для зведення житлових, виробничих та інших будівель. Таку інформацію подає Земельний фонд України.
Про це розповідає AgroWeek
Формування земельної ділянки та встановлення меж
Формування земельної ділянки є визначальним етапом, що включає встановлення її площі, меж та внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру. Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України, ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Встановлення меж ділянки в натурі відбувається відповідно до документації із землеустрою. Якщо фактичні межі не можуть бути виявлені, то для їх визначення використовують дані про фактичне використання теперішньої ділянки. У випадку, коли фактичне використання не підлягає встановленню, кожному власнику земельної ділянки виділяється однакова частина спірної території.
Рішення земельних спорів
Земельні спори можуть бути розглянуті судами та органами місцевого самоврядування. Власники земельних ділянок мають право вимагати від суміжних землекористувачів допомоги у встановленні спільних меж. Нехтування згодою сусіда на погодження меж не є підставою для відмови у затвердженні технічної документації.
Суди займаються розглядом земельних спорів, які виникають через накладення меж ділянок, що можуть бути наслідком помилок у документації або в Державному земельному кадастрі. У разі виявлення накладення меж, власник має право на усунення невідповідностей через територіальні органи Держгеокадастру.
Факт накладення меж підтверджується даними з Публічної кадастрової карти та земельно-технічною експертизою. Власники можуть відстояти свої права на землю, оскільки відповідно до статті 153 Земельного кодексу, позбавлення права власності можливе лише за визначеними законами підставами.