Перед початком висаджування помідорів на розсаду, городники стикаються з непростим вибором. Як високорослі, так і низькорослі сорти мають свої особливості, тому важливо розуміти їхні переваги та недоліки.
Про це розповідає AgroWeek
Переваги та недоліки високорослих сортів
Серед основних переваг високорослих сортів помідорів можна відзначити тривалий період плодоношення та можливість отримання великих і м’ясистих плодів. Вони також демонструють високі показники врожайності. Однак, ці сорти потребують більше зусиль у догляді: їх потрібно формувати, пасинкувати та підв’язувати. У випадку вирощування в теплицях з низькими стелями, рослини слід прищипувати або орієнтувати стебла горизонтально. Крім того, через тривалі терміни дозрівання, високорослі томати потребують додаткового захисту від хвороб, зокрема від фітофторозу, та від шкідників.
Переваги низькорослих сортів
Низькорослі помідори, навпаки, можна висаджувати густіше, адже вони займають менше площі живлення. Такі сорти ідеально підходять для вирощування в закритих приміщеннях, на балконі або підвіконні. Вони забезпечують ранні терміни дозрівання, а кущі не формують значну зелену масу, зосереджуючи всі сили на утворенні плодів. Це дозволяє помідорам встигати визріти навіть у північних регіонах в умовах відкритого ґрунту. Менші рослини легше доглядати, адже не потребують підв’язки, і багато городників відмовляються навіть від пасинкування.
Однак, необхідно контролювати, щоб плоди на нижній частині куща не торкалися землі. У разі, якщо сорт високоврожайний, рослину можливо доведеться підв’язати, оскільки вона може не витримати ваги плодів.
Отже, оптимальним варіантом є висаджування обох типів сортів. Низькорослі помідори забезпечать ранній та рясний урожай без значних зусиль, а частина з них буде придатна для заготовок. Високорослі сорти, у свою чергу, продовжать приносити плоди до пізньої осені в тепличних умовах.