Європейський парламент затвердив еквівалентність української системи сертифікації для насіння олійних культур і буряків, що відкрило широкі перспективи для експорту українського насіння до Європейського Союзу. Це рішення створює нові можливості для розвитку галузі, залучення інвестицій та створення робочих місць, але водночас несе низку викликів для національного насінництва.
Про це розповідає AgroWeek
Переваги для економіки та інвестиційний потенціал
За оцінкою Олександра Захарчука, завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», відкриття ринку ЄС дозволяє Україні залучати додаткові інвестиції у виробництво насіння, сприяє створенню нових робочих місць та наповненню державного і місцевих бюджетів за рахунок сплати податків. Зараз в Україні працює понад 10 великих насіннєвих заводів, збудованих іноземними компаніями, що виробляють насіння власної селекції. Це дає поштовх для розвитку інфраструктури, проте водночас більша частина прибутків від реалізації насіння спрямовується за кордон.
«Робота одного «середнього» насіннєвого заводу вартістю близько 100 млн дол. США, що будується іноземними компаніями, забезпечує роботою лише 80-85 чоловік. Такий завод може виробити 500-600 тис. посівних одиниць насіння гібридної кукурудзи чи соняшнику на суму близько 2,5 млрд грн. Інтелектуальна складова з них може складати до 80%, тобто 2,0 млрд грн. Це й є та додана вартість, з якої сплачуються податки, і яка, на жаль, не буде належати національній селекції та насінництву».
Виклики для національної селекції та ринку
Водночас експерти наголошують, що відкриття ринку ЄС може призвести до подальшого скорочення частки насіння української селекції. Наразі вона становить лише 7-10% ринку олійних культур, і за прогнозами, ця частка буде зменшуватися через посилення конкуренції з боку іноземних компаній. Українські аграрії щорічно витрачають близько 6 млрд грн на роялті та селекційні платежі іноземним виробникам насіння, а інтелектуальна власність та прибутки залишаються у руках зарубіжних компаній.
Після офіційного визнання еквівалентності системи сертифікації насіння у 2020 році, Україна змогла суттєво наростити експорт насіннєвого матеріалу до ЄС: у 2024 році ця сума сягнула 122 млн дол. США, що у шість разів перевищує показники до 2020 року. Водночас, лише близько 5% експортованого насіння склала продукція національної селекції.
Експерти застерігають, що Україна ризикує повторити шлях Румунії, Угорщини чи Туреччини, де іноземні компанії активно виробляють насіння, але країни не мають власних значних селекційних досягнень.
На європейському та світовому ринках насіння панує жорстка конкуренція, а українська продукція вітчизняної селекції змушена боротися за місце на ринку, часто продаючи матеріал за зниженими цінами, переважно в країни із менш розвинутим насінництвом.
Фахівці наголошують, що без належної державної підтримки селекційної галузі, конкурентної заробітної плати для селекціонерів, інвестицій та захисту інтелектуальної власності, Україні буде складно конкурувати з європейськими виробниками та закріпитися на ринку ЄС.
Запровадження прозорого обігу насіння на внутрішньому ринку й посилення захисту прав інтелектуальної власності на сорти рослин та насіння можуть допомогти українським виробникам виходити на ринки ЄС із конкурентоспроможною продукцією національної селекції. Раніше Рада ЄС вже надала еквівалентність для насіння соняшника, ріпаку, сої та буряків з України.