Згідно з новим звітом технологічної дослідницької компанії IDTechEx, виробництво «зеленої» сталі на основі водню може досягнути 46 мільйонів тонн до 2035 року. Це становитиме близько 2,5% від загального світового виробництва сталі.
Про це розповідає AgroWeek
Проте на шляху до реалізації цих прогнозів існують значні перешкоди, серед яких високі витрати на водень, відсутність відповідної інфраструктури та невизначеність у політичній сфері. Відомо, що доменні печі, які працюють на вугіллі, залишатимуться домінуючою технологією ще на тривалий час.
Вплив європейської політики на виробництво сталі
Європейська політика, зокрема система торгівлі викидами (ETS) та механізм транскордонного вуглецевого коригування (CBAM), а також державне фінансування, активно стимулюють ініціативи з виробництва екологічної сталі.
Країни застосовують різні підходи до переходу на екологічні технології: США пропонують податкові пільги та гранти для впровадження водню та вуглецю, хоча майбутнє таких технологій залишається невизначеним. Китай активно розвиває водневі потужності, однак продовжує користуватися викопними ресурсами, такими як коксовий газ, для виробництва заліза прямого відновлення (DRI).
Перспективи попиту на екологічну сталь
Попит на екологічну сталь найбільше зростає в автосекторі, де очікуються жорсткіші вимоги до вмісту вторинних сировин та викидів. За даними IDTechEx, «зелена» сталь може додати лише від 100 до 200 доларів до вартості кожного автомобіля, і автопром має можливість покрити ці витрати. У той же час, інші галузі, такі як будівництво та суднобудування, можуть рухатися повільніше в адаптації до нових стандартів.
Основною перешкодою для виробництва «зеленої» сталі називають високу вартість та обмежену пропозицію «зеленого» водню. В Європі ціни на водень часто перевищують 6 євро за кілограм, що викликає побоювання серед виробників щодо інвестування в нові технології через невизначеність політичної підтримки та вартості водню в майбутньому.
Незважаючи на це, великі металургійні компанії інвестують мільярди у розробку водневих технологій. Очікується, що до середини 2030-х років у світі буде оголошено близько 100 мільйонів тонн виробничих потужностей, готових до використання водню, при цьому більшість із цих проектів починатимуться з використанням природного газу.