У 2025 році Китай суттєво збільшив обсяги виробництва свинини до рекордного рівня, водночас імпорт м’ясної продукції продовжив скорочуватися. Така комбінація показників свідчить про посилення самозабезпечення найбільшого у світі ринку свинини та зміну його імпортної залежності.
Про це розповідає AgroWeek
Динаміка імпорту
За підсумками 2025 року обсяги імпорту свинини до Китаю зменшилися на 8,5% порівняно з попереднім роком і склали близько 970 тис. тонн. Поставки субпродуктів теж скоротилися, але повільнішими темпами — приблизно на 3,3%, до 1,19 млн тонн.
У довгостроковій перспективі зміни ще помітніші: порівняно з 2020 роком обсяги імпорту свинини впали майже на 78%, що відображає структурні перетворення ринку після значних інвестицій у відновлення поголів’я та модернізацію виробничих потужностей. Імпорт субпродуктів за цей період також зменшився, але менш радикально — приблизно на 12%.
Рекордне виробництво та наслідки для експортерів
Внутрішнє виробництво свинини в Китаї у 2025 році досягло 59,38 млн тонн, що на 4,1% більше, ніж у попередньому році. Після незначного спаду у 2024-му галузь відновила зростання завдяки активному забою, оптимізації поголів’я та державним заходам із стримування перевиробництва.
Комбінація рекордного внутрішнього виробництва та зниження імпорту вказує на стратегічний курс Китаю на зменшення залежності від зовнішніх постачальників. Водночас влада зберігає гнучкість у балансуванні внутрішнього ринку залежно від попиту та цінової кон’юнктури, що дозволяє оперативно реагувати на коливання попиту та сезонні фактори.
Для міжнародних експортерів така трансформація ринку означає зменшення обсягів традиційного попиту з боку Китаю та загострення конкуренції за залишкові ніші. Постачальникам доведеться адаптувати стратегії: шукати нові ринки збуту, пропонувати вищу додану вартість продукції або спеціалізовані види м’яса й субпродуктів, які залишаються затребуваними на китайському ринку.
З огляду на ці зміни, експортери мають уважно стежити за подальшою динамікою внутрішнього виробництва Китаю, торговельними бар’єрами та ціновою кон’юнктурою, щоб своєчасно коригувати постачання й комерційні моделі співпраці.