В Україні спостерігається системна проблема нецільового використання коштів, отриманих від екологічного податку. Незважаючи на те, що основним призначенням цього податку є фінансування саме природоохоронних заходів, дедалі більше громад використовують ці надходження на власний розсуд. У результаті мільярди гривень витрачаються на так звані «умовно екологічні» статті, які часто стосуються лише благоустрою або міського господарства, а не безпосереднього захисту довкілля.
Про це розповідає AgroWeek
Зростання надходжень та відхилення від цільового використання
Протягом перших дев’яти місяців 2025 року сума сплаченого в Україні екологічного податку сягнула 4,2 млрд грн, що на 300 млн грн (або 7,1%) більше порівняно з аналогічним періодом минулого року, коли було зібрано 3,9 млрд грн. Збільшення надходжень від сплати цього податку свідчить про більшу відповідальність бізнесу, однак ефективне використання цих коштів залишається під питанням.
«Парадокс полягає в тому, що попри збільшення надходжень від забруднювачів, ці кошти не завжди використовуються для мінімізації негативного впливу на довкілля, заради чого податок був створений», — зауважили експерти.
Причини та наслідки нецільового використання екологічного податку
Як зазначають фахівці, екологічний компонент присутній у багатьох сферах діяльності. Це дає місцевій владі можливість юридично «вбудовувати» цільові екологічні кошти у програми, які лише частково чи формально стосуються охорони природи. Така гнучкість призводить до порушення справжнього призначення екоподатку та знижує його ефективність як інструменту відновлення навколишнього середовища.
- Порушення цільового призначення: Кошти екоподатку витрачаються не лише на природоохоронні потреби, а й на статті видатків, далекі від екології.
- Відсутність зменшення негативного впливу: Заходи, які фінансуються з цього податку, часто не сприяють зменшенню шкоди, завданої довкіллю, через яку податок і сплачується.
Попри стабільне надходження коштів до бюджету, ефективність екологічного податку як механізму захисту довкілля залишається під сумнівом через поширену практику їхнього спрямування на нецільові потреби громад.