Інститут овочівництва і баштанництва НААН запропонував виробникам нову модель регіональної спеціалізації для відновлення галузі в повоєнний період. Ініціатива має на меті врахувати кліматичні, логістичні та інфраструктурні особливості регіонів, щоб пришвидшити відновлення економіки, забезпечити зайнятість і стимулювати розвиток переробки та торгівлі.
Про це розповідає AgroWeek
Ініціативу виклала Вікторія Рудь, старша наукова співробітниця Інституту овочівництва і баштанництва НААН, у статті для журналу «Плантатор».
«Сьогодні потрібно відновлювати інфраструктуру, реагувати на міграцію та зміну попиту, – пояснила вона. – В цих умовах овочівництво – одна з небагатьох галузей, здатних швидко оживити регіони завдяки рентабельності, зайнятості та розвитку переробки, логістики й торгівлі».
Принципи моделі регіональної спеціалізації
За запропонованою схемою кожна зона фокусуватиметься на видах виробництва та технологіях, що відповідають її природним і логістичним перевагам. Це дозволить оптимізувати витрати, підвищити якість продукції та створити умови для розвитку суміжних ланцюгів — переробки, зберігання й торгівлі.
- Центр — оптимальний баланс кліматичних умов і логістики для забезпечення внутрішнього ринку;
- Північ — природна вологість, сприятлива для культур, що потребують зволоження;
- Захід — сприятливий клімат і потужна переробна інфраструктура для зберігання та переробки;
- Південь — можливості зрошення і раннього врожаю, що дають переваги на ринках ранньої продукції;
- Схід — вигідне логістичне положення та експортний потенціал для товарів з високою доданою вартістю.
Етапи впровадження та ключові заходи
Впровадження моделі передбачає кілька послідовних етапів: детальний аналіз потенціалу регіонів, розроблення цільових програм підтримки, оновлення інфраструктури, інвестиції в переробку і логістику, а також системне навчання кадрів. Важливим компонентом є створення механізмів для розвитку ринків збуту й брендування регіональної продукції.
Необхідними складовими також названо постійний моніторинг ефекту впроваджених рішень, гнучку адаптацію програм відповідно до змін попиту та міграційних процесів і тісну координацію між науковими установами, владою й підприємцями. За переконанням авторки, така модель може стати одним із інструментів для відновлення регіональної економіки і підвищення продовольчої стійкості країни.