Українські аграрії стикаються зі зниженням доходів, навіть збираючи рекордно високі врожаї. Про це повідомив доктор сільськогосподарських наук, академік НААН Владислав Черчель під час вебінару Всеукраїнського конгресу фермерів за підтримки MERCY CORPS.
Про це розповідає AgroWeek
«Чим більше ми збираємо врожай, тим менше, як правило, рентабельність, тому що витрати на цю врожайність зростають», – пояснює Черчель.
За останні три десятиліття рентабельність аграрного сектору в Україні знизилася з сотень до десятків відсотків. За словами Владислава Черчеля, ця негативна тенденція лише посилюється протягом останніх 15 років. Парадокс у тому, що збільшення обсягів врожаю не гарантує зростання прибутків: чим більший урожай, тим менше рентабельність через стрімке зростання витрат.
Основні чинники зменшення прибутковості
На сучасному етапі технологія вирощування сільськогосподарських культур значно вдосконалена, але стала набагато дорожчою. Основні статті витрат українських аграріїв включають:
- Добрива. З 2018 року ціни на добрива зросли з 8-10 тисяч гривень за тонну до 20-30 тисяч і більше. Добрива стали суттєвою складовою собівартості, і без них отримати високий урожай неможливо.
- Засоби захисту рослин. Переважна більшість препаратів імпортні та дорогі, що змушує фермерів витрачати значні кошти на захист посівів.
- Логістика. Подорожчання пального та електроенергії для доробки зерна посилює навантаження на бюджети господарств.
Фермерські господарства та агрохолдинги: в чому різниця
Доктор економічних наук Дмитро Людвенко (ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН) зазначає, що прибутковість фермерських господарств та великих підприємств суттєво різниться. Наприклад, фермер отримує приблизно 150 гривень з центнера пшениці при врожайності 30 ц/га, а велике підприємство — 90 гривень з центнера при врожайності 50 ц/га. Загальна сума прибутку з гектара в обох випадках становить 4500 гривень, проте рентабельність у фермера складає 31,4%, а у агрохолдингу — лише 15,9%.
Фермери, маючи обмежені бюджети, змушені економити на добривах і засобах захисту рослин, що впливає на врожайність, але дозволяє краще контролювати витрати. Натомість великі підприємства можуть інвестувати більше, досягають вищої врожайності, але й витрачають значно більше.
«Великі корпорації менше заробляють. Фермери можуть навіть збільшувати заробіток, тому що не вкладають стільки, скільки великі агрохолдинги», – підсумовує Черчель.
Чи слід рівнятися на європейські стандарти
Фахівці спростовують міф про необхідність наслідувати європейські країни, такі як Німеччина чи Франція, у кількості добрив, що вносяться на гектар. У цих країнах родючість ґрунтів значно нижча, тому вони змушені компенсувати це кількістю добрив. Українські ґрунти дозволяють використовувати менше добрив, зберігаючи високу врожайність. Якщо ж і досягати європейських показників за кількістю добрив, це більше вплине на якість продукції, ніж на обсяги врожаю.
«Нам так поталанило, що природні умови дозволяють менше використовувати добрива», – каже Черчель. Якщо і дотягнути до європейських показників по добривах, то це вплине не стільки на врожай, скільки на якість продукції.
Водночас в Україні слід враховувати і органічні залишки на полях, які теж можна розглядати як добрива.
Вплив війни та нові виклики для фермерів
Дмитро Людвенко наголошує, що попри серйозні виклики, українське фермерство поступово відновлюється. До початку війни спостерігалося стабільне зростання прибутків, і хоча війна перервала цей тренд, наразі знову відзначається поступове підвищення доходів фермерів.
«Ми оговтуємося, у нашого фермерства є шанси», – впевнений економіст.
Однак ситуація залишається невизначеною: посухи, заморозки, а також постійна загроза обстрілів створюють додаткові ризики. Фермери змушені працювати в умовах невизначеності, адже навіть вихід у поле може бути небезпечним через ракетні удари.
Експерти рекомендують аграріям зосереджуватися не на загальних обсягах виробництва, а на рентабельності. Важливіше підраховувати чистий прибуток, а не лише кількість зібраного врожаю.