Україна за підсумками 2025 року підтвердила лідерство на світовому ринку замороженої малини, а у сезоні‑2026 головним драйвером розвитку плодоовочевого сектору залишиться посилення експортної експансії на фоні стагнації внутрішнього споживання, — констатував Тарас Баштанник, президент Української плодоовочевої асоціації (УПОА)
Про це розповідає AgroWeek
«Питання перевиробництва — це не про те, скільки ми зібрали, а про те, чи змогли ми це продати. Якщо ми нормально попрацюємо на експорт, то все буде добре. Україна має перевагу в різноманітті ґрунтово-кліматичних зон, і якщо грамотно вибирати сорти, інвестувати можна в будь-яку культуру — від груші до топінамбура», — резюмував президент УПОА.
За оцінками асоціації, експорт замороженої малини за результатами сезону‑2025 сягнув приблизно 80 тис. тонн проти близько 65 тис. тонн роком раніше, що підтвердило глобальний статус країни як провідного постачальника цієї продукції. Такий запас міцності дає Україні можливості для подальшого нарощування поставок на зовнішні ринки.
Зростання виробництва лохини та експортні перспективи
Аналогічну динаміку демонструє сегмент лохини: щорічне зростання виробництва оцінюється в 15–20%. Водночас внутрішній попит на цю ягоду вже досяг так званої “стелі” — приблизно 10 тис. тонн, тому подальше розширення можливе лише через експорт. Наразі Україна експортує близько 8–10 тис. тонн лохини, тоді як світові лідери, зокрема Чилі та Перу, щороку постачають на зовнішні ринки до 400 тис. тонн, що свідчить про значні резерви для збільшення частки українських виробників на глобальному ринку.
Експортна орієнтація вимагає від галузі більших інвестицій у сортовий склад, сертифікацію та постійне покращення технологій зберігання й логістики. Без цілісної стратегії поставка навіть великого врожаю може виявитися нерентабельною, якщо продукція не знайде попиту на закордонних ринках.
Ризики сезону‑2026: ціни, кадри, погода та логістика
У минулі роки висока рентабельність окремих культур (іноді згадувалися показники до 700% вище собівартості — ІФ‑У) підштовхувала фермерів до стрімкого розширення площ без належного ринкового аналізу. Це вже призвело до просідання цін на овочі «борщового набору» у 2025 році, і ризик перевиробництва моркви чи буряка у 2026‑му залишається, причому в значній мірі він залежатиме від термінів весняної посівної кампанії.
Суттєвим обмеженням розвитку галузі названо дефіцит кваліфікованих і некваліфікованих працівників. Уряд і бізнес можуть опинитися перед вибором: масова механізація процесів або більш інтенсивне залучення іноземної робочої сили, що вимагатиме додаткових інвестицій та адаптації логістичних схем.
Кліматичні виклики теж не відступають: очікуються екстремальні погодні явища — від посух до аномальних злив, що змушує виробників збільшувати інвестиції в системи зрошення, захист рослин і меліорацію земель. Без таких вкладень урожайність і якість продукції залишатимуться вразливими.
Нарешті, довга і дорога логістика, зокрема на ринки Близького Сходу, означає, що успіх сезону вимірюватиметься не лише обсягом зібраного врожаю, а передусім здатністю його продати на зовнішніх ринках із прийнятною маржею. Фокус повинен бути на формуванні ланцюгів поставок, оптимізації транспортування та виході на стабільні торговельні канали.
Експерти УПОА закликають виробників і інвесторів концентруватися на диверсифікації ринків, виборі адаптованих сортів, підвищенні якості післязбиральної обробки та нарощуванні інфраструктури для зберігання й логістики, щоб використати експортний потенціал сезону‑2026 максимально ефективно.