Ящур — це висококонтагіозна вірусна хвороба, що вражає парнокопитних тварин і характеризується стрімким поширенням у стаді. Тривалість спалаху цього захворювання зазвичай не перевищує 21–30 діб. Відзначається майже 100% захворюваність серед сприйнятливих тварин, однак летальність залишається порівняно низькою: для великої рогатої худоби цей показник становить близько 1,2%, для свиней — 8,3%, хоча у молодняка при злоякісному перебігу смертність може сягати до 90%.
Про це розповідає AgroWeek
Основні ознаки та перебіг ящуру
У тварин, які захворіли на ящур, на слизових оболонках ротової порожнини, шкірі кінцівок і сосках вимені з’являються афти (везикули). Ці утворення швидко руйнуються, перетворюючись на виразки та ерозії, що може призводити до погіршення загального стану тварини. Хоча ящур рідко призводить до смерті дорослих особин, тварини, що одужали, залишаються ослабленими, що негативно впливає на продуктивність у м’ясному та молочному виробництвах.
“Хоча хвороба зазвичай не смертельна для дорослих тварин, ті, хто вижили, ‒ ослаблені, що негативно впливає на виробництво м’яса й молока”.
Лікування та профілактика ящуру
Для лікування ящуру застосовують протиящурну сироватку реконвалесцентів, а для молодняку — протиящурний імунолактон та імуноглобулін. Для обробки ротової порожнини використовують 2%-й розчин оцтової кислоти, фурацилін (1:5000) або 2%-й розчин борної кислоти, а ерозії змащують йодгліцерином. Уражені ділянки шкіри на кінцівках очищають від забруднень і обробляють антибіотичними емульсіями. Також призначають серцеві засоби при необхідності.
Після перенесеного захворювання у тварин формується імунітет до певного типу й варіанту вірусу, який зберігається від одного до десяти років. Однак у разі зараження іншим типом вірусу повторне захворювання можливе. Відомо, що вірус ящуру може зберігатися в організмі перехворілої тварини протягом року й більше.
Для запобігання спалахам ящуру використовують ефективні моно- та полівалентні вакцини, які забезпечують активну імунізацію тваринного поголів’я.