Проблема дефіциту кадрів залишається актуальною для українських аграріїв, які відзначають гостру нестачу як сезонних робітників, так і кваліфікованих спеціалістів вищої ланки.
Про це розповідає AgroWeek
Виклики для садівників і ягідників
Вітчизняні виробники фруктів і ягід дедалі частіше стикаються з браком працівників не лише під час сезонних робіт, а й у сфері управління виробництвом, серед яких інженери, технологи та інші фахівці. Це суттєво впливає на ефективність агробізнесу та темпи розвитку галузі.
Технологічні рішення та підтримка
Фахівці галузі наголошують на необхідності впровадження сучасних технологій і автоматизації виробничих процесів. Зокрема, інвестиції в нову техніку, таку як спеціалізовані комбайни для збору врожаю, здатні компенсувати нестачу робочої сили. Експерти радять аграріям активно шукати можливості отримання грантів від іноземних донорів та користуватися програмами державної підтримки.
«Нам необхідно розвивати співпрацю всередині країни, вивчити досвід кооперації між виробниками, який успішно працює у сусідній Польщі. Усе це дозволить вийти на новий рівень та якість роботи», – переконана президентка Асоціації «Ягідництво України» Ірина Кухтіна.
Одним із прикладів ефективної автоматизації стало використання комбайна для збору вишні, який замінив працю 70–80 людей. На думку експертів, саме такі інноваційні рішення можуть допомогти аграріям долати кадровий голод.
Державна підтримка в Україні вже проявляється у продовженні бюджетних програм. Проте експерти підкреслюють, що для досягнення більшої ефективності необхідна системна робота та визначення спільних стратегічних напрямків розвитку галузі.
Зокрема, у 2026 році планується виділити 1,3 мільярда гривень на підтримку садівництва, ягідництва, а також на розвиток овочівництва і будівництво овочесховищ. Також передбачено розширення державних програм, зокрема включення післязбиральної доробки продукції, що сприятиме підвищенню експортного потенціалу. Водночас залишаються невирішеними питання законодавчого врегулювання проблеми нестачі робочої сили, які не визнаються на державному рівні відповідними службами зайнятості.