Фермерське господарство «Світанок Старі Маяки», що працює в Одеській області, заклало змішаний сад волоського горіха та фундука на площі 105 гектарів і має амбітні плани розширення до 300 гектарів. Представник господарства Олег Гладкий поділився досвідом вибору сортів, технологіями вирощування та нюансами розвитку горіхового бізнесу в Україні.
Про це розповідає AgroWeek
Від перших спроб до сучасних технологій вирощування
Господарство розпочинало діяльність у Херсонській області, де під окупацією залишилося 7 000 гектарів угідь. Після вимушеної релокації підприємство створило власний розсадник на Одещині, щоб вивчити особливості вирощування горіхових культур у місцевих умовах.
«Ми брали участь в усіх конференціях, присвячених горіхівництву, в Молдові, Франції тощо, а потім їздили навіть у США, щоб перейняти й американський досвід вирощування промислових садів», – зазначив Олег Гладкий.
У 2012–2013 роках в Україні ще не було промислових садів волоського горіха чи фундука. Основною проблемою стала відсутність якісного садивного матеріалу та інформації щодо придатних сортів для українських ґрунтово-кліматичних умов. Через невдачі із французькими та молдовськими сортами підприємство звернуло увагу на сорт волоського горіха Чандлер, який добре зарекомендував себе у Молдові в аналогічних кліматичних умовах.
Раціональний вибір сортів і технологій
Господарство «Світанок Старі Маяки» вирощує фундук і волоський горіх одночасно, що ускладнює організацію бізнесу через різні терміни збирання врожаю та особливості агротехніки. На сьогодні підприємство має 100 гектарів фундукових садів та 5 гектарів саду волоського горіха, розвиває власний розсадник, який перебуває на етапі сертифікації.
«Найголовніше в цьому бізнесі – правильний вибір сортів. Технологію вирощування можна вивчити, але все залежить від сорту», – наголосив Олег Гладкий.
Для волоського горіха обрали популярний серед міжнародних покупців сорт Чандлер, а для фундука – промисловий сорт Тонда ді Джиффоні, який застосовується у виробництві кондитерських виробів. Для поліпшення запилення фундука використовують сорти-запилювачі Мортарелла та Тонда Романа, закуплені в компанії «Агропром-Закарпаття».
Вирощування цих культур вимагає якісного запилення: у саду волоського горіха запилювачі мають становити не менше 5% від загальної кількості дерев, а у фундуковому – не менше 10–20%. Вирощування фундука здійснюють за американською технологією у формі дерева, а не куща, що спрощує догляд і дозволяє змінювати схему посадки у перспективі.
Для садів обрали міжряддя шириною 6 метрів, що оптимально для південних посушливих регіонів, а для фундука – відстань між рослинами складає 3 метри. Господарство використовує сучасну техніку, зокрема трактор турецької компанії ArmaTrac, що ефективно працює вже другий сезон.
Якісний урожай забезпечує система підземного зрошення, яку облаштувала компанія «Іррігатор Україна». Такий тип поливу дозволяє накопичувати вологу у ґрунті та не обмежує проїзд техніки у саду. Однак перший рік після посадки підземне зрошення менш ефективне через малорозвинене коріння, тому крапельні лінії закладають з відступом від рослин.
В Одеській області випадає близько 400–450 мм опадів на рік, тому норму поливу для волоського горіха та фундука встановлено на рівні 60 літрів на одну рослину щодня. Обрізку проводять навесні, щоб уникнути пошкодження морозами, а влітку на фундуку видаляють молоді пагони вручну.
Догляд за фундуком і волоським горіхом подібний, проте є відмінності у боротьбі зі шкідниками – обидві культури потребують застосування інсектицидів. Оптимальними для них є нейтральні ґрунти, що сприяють кращому засвоєнню поживних речовин. Для поливу використовують якісну воду, а живлення рослин здійснюють шляхом фертигації. Навесні застосовують азотні добрива, а на зиму – фосфорні препарати для кращої зимівлі.
«Якщо хтось називає горіх культурою для лінивих, мовляв, посадив і за ним можна не доглядати, то це не так. За рослиною потрібно доглядати, щоб вона давала максимальний результат», – наголосив Олег Гладкий.