Розширення площ під ягідними культурами, зростання інтересу до малини, суниці, лохини та обліпихи, а також поступовий перехід великих фермерських господарств на автоматизований збір врожаю формують основні тренди українського ягідного ринку
Про це розповідає AgroWeek
«2025-й рік запам’ятається важкими погодними умовами, через які було втрачено понад 50% врожаю. Перебої з електроенергією, дефіцит кадрів змусили підвищувати заробітні плати — ці фактори призвели до суттєвого подорожчання собівартості нашої ягоди. Цікаво, що в регіонах ціна на лохину була дещо кращою, ніж на ринку “Троєщина”, де панує надто висока конкуренція. Тож за наявності стабільного попиту на місцях реалізація в регіонах часом була вигіднішою, ніж продаж у Києві. Щодо мікробізнесу, то люди намагалися заробити будь-яку можливу копійку, і це подекуди дуже суттєво обмежувало ринок».
За підсумками кількох останніх сезонів оператори ягідного ринку відзначають, що поєднання кліматичних екстремів і воєнних викликів змусило переглянути традиційні підходи до господарювання. Господарства з багаторічним досвідом почали переорієнтовуватися: від нарощення садивного матеріалу до інвестицій у системи, які знижують залежність від ручної праці та підвищують стійкість виробництва до надзвичайних ситуацій.
Кадрова криза та автоматизація
Однією з ключових проблем залишається дефіцит кваліфікованих агрономів і збиральної робочої сили. Через це власники фермерських угідь або самостійно долучаються до агрономічних процесів, поєднуючи управлінські функції з польовою практикою, або інвестують у дорожче, але менш залежне від ручної праці обладнання. Унаслідок цього формуються дві моделі розвитку: дрібні й середні господарства — з персональною присутністю власника на плантації, великі — з масштабною автоматизацією й механізацією.
Також підвищення витрат на оплату праці та ризики перебоїв з електроенергією загострили питання оптимізації собівартості. Господарства, які вчасно інвестували в енергетичну автономію й сучасне обладнання для сортування та пакування, мали змогу знизити частину ризиків і зберегти конкурентоспроможність.
Експортні можливості та позиціонування брендів
Українська лохина та інші свіжі ягоди присутні на ринках ЄС і Великобританії, проте значна частина продукції проходить через фасувальні центри Іспанії й Нідерландів і виходить під чужими брендами. Це ускладнює впізнаваність української продукції та знижує додану вартість на експорті. Фахівці вбачають у цьому виклик і водночас можливість: зосередження на власному брендуванні, контролі якості та логістичних рішеннях може підвищити маржинальність поставок.
За оцінками експертів, сезонні ніші червня–липня залишаються відносно вільними на світовому ринку, а частина серпня також відкриває перспективи для постачань з України. Ефективне використання цих вікон дасть змогу зміцнити позиції на зовнішніх ринках і уникнути прямої конкуренції в періоди пікової пропозиції інших виробників.
Паралельно дедалі більше великих агрохолдингів орієнтуються на закладку плантацій під переробку: заморожування та промислова переробка забезпечують довший термін реалізації продукції й меншу залежність від коливань цін на свіжому ринку.
Попри виклики останніх років, галузь демонструє ознаки відновлення: оптимізація потужностей і зростання площ під ягідними культурами свідчать про повернення інвестиційної привабливості сектору. У фокусі залишаються як класичні культури — малина та суниця садова, так і нішеві напрямки: лохина, порічка, обліпиха та інші малопоширені види, які можуть принести додаткову маржу за умови правильної логістики та брендингу.
Тимчасова консолідація ринку, підвищення якості садивного матеріалу та впровадження нових технологій догляду й збору врожаю поступово змінюють структуру ягідного виробництва в Україні, створюючи передумови для більш стійкого й конкурентного експорту в наступні сезони.