Витрати на вирощування ріпаку у 2025 році суттєво зросли через несприятливі погодні умови та високу фітосанітарну напруженість. Фермери відзначають, що цьогоріч ріпак став найдорожчою сільськогосподарською культурою для вирощування.
Про це розповідає AgroWeek
Зростання вартості через погодні й фітосанітарні фактори
Голова фермерського господарства «Лановенка» Віталій Лановенко з Вінниччини пояснює, що цьогорічна собівартість ріпаку перевищує звичні показники. Восени значну шкоду посівам завдала совка, а навесні з’явилося багато інших шкідників, що змусило аграріїв проводити три інсектицидних обробки. Окрім того, двічі восени доводилося виконувати рістрегуляцію. Для захисту використовували якісні, переважно оригінальні засоби захисту рослин, серед яких — Карамба Турбо, Фолікур, а навесні — Імпакт Т. Інколи для інсектицидів застосовували постпатентні препарати.
«Цей рік собівартість ріпаку дуже висока. Видається, що це буде найдорожча у вирощуванні культура. Восени совка завдавала багато шкоди, навесні теж було багато шкідників, тож довелося провести три інсектицидні обробки. Двічі восени проводив рістрегуляцію. А препарати недешеві: Карамба Турбо, Фолікур, навесні – Імпакт Т. Взагалі я ЗЗР використовую якісні, здебільшого оригінальні, хіба що інсектицид можу внести постпатентний», – зазначив Віталій Лановенко.
Вплив стресових факторів на урожайність ріпаку
Для підтримки рослин після весняних приморозків фермер застосовує амінокислоти та мікродобрива, що збільшує технологічні витрати. За словами Віталія Лановенка, хоча зазвичай висока врожайність перекриває всі затрати, цього сезону подібного результату очікувати не варто. Якщо раніше вдавалося збирати по 5–5,4 т/га ріпаку, то цьогоріч, ймовірно, урожайність буде нижчою.
<pКрім того, ріпак пережив значне скорочення стебла, навіть при суворому дотриманні технологічних вимог та забезпеченні повноцінного живлення й захисту. Це стало наслідком частих температурних перепадів: після аномально теплої зими у січні, в лютому морози досягали –17…–18°C, а у березні — різке потепління, за яким знову прийшли приморозки. Для покращення зимостійкості ріпаку фермер дотримувався всіх необхідних процедур. Поле було засіяно у два етапи: 27–28 липня та через тиждень після дощу. Період вегетації був достатнім, але опадів у серпні та вересні бракувало, що призвело до недостатнього розвитку посівів восени. Однак після жовтневих дощів ріпак увійшов у зиму у задовільному стані.
«Я за всю свою фермерську практику не пам’ятаю, щоб ріпак так потерпав, щоб так сильно в нього скоротилося стебло, хоч повністю дотримуюся технології, забезпечую живлення й захист. Усе через зимово-весняні температурні гойдалки: в січні було тепло, тож ріпаки вегетували, в лютому за кілька діб на голу землю вдарив мороз –17…–18 градусів, далі в березні різко потеплішало, а потім – приморозки. Звісно, для успішної перезимівлі важливе загартування рослини – для цього робив усе що треба. Частину поля засіяв 27–28 липня, через тиждень після дощу – другу частину. Тобто для вегетації був достатній період. Щоправда, опадів бракувало – серпень і вересень видалися сухими, і ріпак восени сильно не розвивався. Однак після жовтневих дощів у зиму ввійшов в оптимальному стані». – каже пан Віталій
Фермер додав, що застосування додаткових заходів для збереження вологи у ґрунті та підтримки рослин навесні стало необхідністю для збереження врожаю.