Поступове формування компонентів біоценозу з існуючої біоти вважається найбільш екологічно безпечним шляхом розвитку агроекосистем. Однак цей підхід є можливим лише за умови, що минуле інтенсивне застосування хімічних реагентів не призвело до повного знищення життєдіяльних організмів у ґрунті.
Про це розповідає AgroWeek
Важливість органічних решток і сидератів для агроценозу
Для досягнення стабільного біологічного балансу та розвитку необхідних ланок агроценозу важливо створити сприятливі умови: залишати на полі більше рослинних решток, використовувати сидеральні культури, а також вносити інші органічні добрива. Це сприяє активному розмноженню ґрунтових бактерій і формуванню стійкої екосистеми ґрунту. Водночас багато аграріїв часто ігнорують ці практики, віддаючи перевагу швидким, але шкідливим для довкілля рішенням.
«Звичайно, дешевше щось спалити, щось – на смітник, заощадити дизель чи багато інших варіантів «необхідностей». Проте загалом це виходить в рази дорожче – вбита мікрофлора, зниження родючості ґрунту майбутнього врожаю тощо», – зазначає науковиця.
Виклики впровадження органічних технологій і роль гумусу
На думку кандидатки біологічних наук Катерини Ведмедєвої, процес загортання рослинних решток у ґрунт нерідко викликає труднощі, особливо на початковому етапі впровадження. В перші роки залишки рослин не розкладаються так швидко, як очікується, поширюється насіння бур’янів, а також можуть виникати проблеми з рівномірними сходами культур. Проте з часом відновлена мікрофлора починає активно функціонувати, і система повертається до рівноваги.
Важливо, щоб рослинні рештки і бактерії зустрічалися у відповідному середовищі, де є гумус — ключовий елемент для запуску біологічних процесів у ґрунті. Катерина Ведмедєва підкреслює, що за останні десятиліття інтенсивного сільськогосподарського використання, особливо із зменшенням тваринництва, вміст гумусу в ґрунтах значно знизився. Попри це, у більшості випадків його можна відновити або навіть створити там, де він раніше був відсутній, хоча процес цей дуже повільний, особливо в умовах промивних чи посушливих ґрунтів.
«Проте, якби це було так просто, ми б ніколи не переходили на хімію. Річ у тому, що рослинні рештки, як і бактерії, повинні зустрітись у відповідному середовищі, має бути відповідна затравка для початку розвитку. Зазвичай у ґрунті найціннішим є гумус, який і є тією затравкою для початку створення необхідної біологічної ланки. Однак за останні десятиліття активної експлуатації земель у сільському господарстві, особливо там, де відсуне тваринництво, значно знизився його вміст. Чим мож на зарадити, чи можна його відновити або, може, навіть створити там, де його практично й не було? У більшості випадків можна сказати впевнено – так. Проте швидкість таких відтворень дуже повільна і стає практично непомітно малою на сильно промивних ґрунтах або в дуже сухих і спекотних пустельних місцях», – додає Катерина Ведмедєва.
Фахівчиня наголошує, що основною причиною деградації ґрунтів залишаються застарілі агротехнології, тож впровадження органічних рішень і турбота про мікрофлору мають стати пріоритетом для сучасного сільського господарства.