У селі Клекотина на Вінниччині родина Кузь відновила старовинний млин, якому понад два століття. Перетворивши напівзруйновану будівлю на сучасне крафтове виробництво, подружжя заснувало бренд “Сивий млин 1825”, де зерно перемелюють на кам’яних жорнах за традиційною технологією.
Про це розповідає AgroWeek
Відродження давньої технології помолу
Будівлю млина родина придбала у вкрай занедбаному стані: дах протікав, підлоги були зруйновані, а механізми — непридатні до використання. Збереглися лише кам’яні жорна та частина дерев’яних конструкцій минулих століть, усе інше довелося відновлювати практично з нуля. Микола Кузь, власник млина, зазначає, що нині це жорновий млин, відтворений згідно з історичними традиціями.
“По суті, ми придбали саме приміщення в частково зруйнованому стані. Тут були частини механізмів, але, на жаль, не всі. Збереглися кам’яні жорна та частина тогочасних дерев’яних конструкцій. Усе інше — підлогу, дах — потрібно було відновлювати. Наразі це жорновий млин, відтворений за давніми традиціями”, — розповів власник крафтового виробництва борошна “Сивий Млин 1825” Микола Кузь.
Архівні документи свідчать, що перші млини на річці Мурафа у Клекотині почали працювати ще у 1799 році, і саме на місці одного з них розпочало роботу сучасне виробництво.
Особливості виробництва та плани розвитку
Для помолу використовують кам’яні жорна, які обертаються повільніше, ніж сучасні механізовані агрегати. Завдяки цьому зерно не перегрівається й зберігає природну структуру та корисні властивості. Після помелу борошно надходить до просіювача, де його розділяють на різні гатунки: вищий, перший, другий, а також висівку. Окремо можна отримати й цільнозернове борошно без просіювання.
Олена Кузь пояснює, що такий спосіб дозволяє зберегти у борошні максимальну кількість вітамінів, білків, жирів та заліза. Щодня у млині виробляють до 200 кілограмів борошна. Подружжя особливо ретельно обирає зерно, співпрацюючи з місцевими аграріями та відбираючи сорти з високим вмістом білка та клейковини. Вибір сировини супроводжувався численними аналізами, адже не всі сорти підходять для виробництва якісного борошна.
Наразі “Сивий млин 1825” працює як міні-виробництво, але в майбутньому родина планує розширити потужності й запустити великий млин, що дозволить виробляти до двох тонн борошна на добу. Продукція користується попитом серед місцевих пекарень, які спеціалізуються на хлібі на заквасках, а також замовляється через інтернет. Родина активно веде сторінки у соціальних мережах, де ділиться процесами виробництва та роз’яснює переваги жорнового помелу для здоров’я.
У планах Кузів — створення власної пекарні, щоб пропонувати покупцям не лише борошно, а й хліб, виготовлений за давніми українськими рецептами.
Відновлення млина подружжя сприймає не лише як підприємницьку справу, а й як важливу культурну місію. Вони прагнуть зберегти та популяризувати традиції жорнового помелу, які вже майже зникли в Україні.