Українське садівництво нині стикається з серйозними труднощами, попри те, що рентабельність галузі може сягати 100%. В останні роки практично не закладаються нові сади, а виноградники майже не оновлюються. Галузь відчуває гостру нестачу працівників, а необхідні інвестиції на старті досягають $20 тисяч на гектар. У таких умовах продовжують працювати здебільшого лише ті виробники, які мають вихід на експорт, використовують сучасні технології та займаються переробкою продукції.
Про це розповідає AgroWeek
Складнощі та перспективи галузі
Професорка Одеського державного аграрного університету Ірина Іщенко пояснює, що головними причинами гальмування розвитку садівництва є дефіцит робочої сили, високі витрати на запуск бізнесу та значні ризики втрати врожаю через мінливі погодні умови. Вона підкреслює, що прибутковість садів дійсно можлива, але сильно залежить від зовнішніх факторів.
«Коливатися може рентабельність насаджень від 30–37% і перевалюючи за 100% – залежно від того, які склалися погодні умови».
Під час війни оновлення виноградників практично припинилося: за цей період було закладено не більше шести гектарів, що є вкрай низьким показником порівняно з обсягами виведення старих насаджень. Навіть впровадження тепличних технологій, здатних зменшити втрати врожаю, не вирішує всіх проблем, оскільки їх вартість стартує від $20 тисяч на один гектар. Крім того, ринок збуту залишається нестабільним.
Виживання завдяки експорту та інноваціям
Основною перепоною для розвитку садівництва експерти називають людський фактор: складно знайти достатню кількість працівників для формування товарних партій. В умовах невизначеності виживають переважно ті виробники, які мають потужності для зберігання, переробки продукції та орієнтуються на експорт. Вони активно оновлюють сорти, щоб відповідати вимогам ринків Європи та Азії.
На думку експертів, лише ті, хто знайшов свою нішу, продовжують розвивати бізнес: закладають і перезакладають сади, змінюють асортимент сортів відповідно до запитів іноземних споживачів. Водночас, без достатньої державної підтримки та розв’язання кадрових проблем повноцінне відновлення галузі залишається під питанням.