У травні 2025 року молочнотоварні ферми України демонструють приріст кількості корів як у місячному, так і у річному вимірі, що свідчить про певну стабілізацію в галузі попри складну ситуацію в країні. Водночас загальна тенденція скорочення чисельності великої рогатої худоби (ВРХ) зберігається переважно за рахунок зменшення поголів’я у приватному секторі.
Про це розповідає AgroWeek
Динаміка поголів’я ВРХ в Україні
За оперативними даними Міністерства аграрної політики, станом на 1 травня 2025 року в країні нараховується 2 млн 179,8 тис. голів ВРХ, серед яких 1 млн 153,3 тис. – це корови. У порівнянні з 1 квітня 2025 року, чисельність ВРХ зросла на 41 тис. голів (+2%), а популяція корів збільшилася на 3,4 тис. (+0,3%). Однак, у річному вимірі спостерігається спад: порівняно з 1 травня 2024 року, ВРХ стало менше на 182 тис. (-8%), включаючи скорочення поголів’я корів на 104 тис. (-8%).
Промислові підприємства утримують близько 42% від загальної кількості ВРХ, тоді як господарства населення – 58%. У промисловому секторі нараховується 921,5 тис. голів ВРХ, що на 5 тис. (+0,5%) більше, ніж місяць тому. Чисельність корів у цьому сегменті складає 382,4 тис., збільшившись на 5,2 тис. голів (+1,4%) за останній місяць. За рік промислові підприємства наростили поголів’я ВРХ на 3,8 тис. (+0,4%), а корів – на 3,2 тис. (+0,8%).
Натомість у присадибному секторі утримується 1 млн 258,3 тис. ВРХ, що на 37 тис. (+3%) більше до квітня. Однак кількість корів у домогосподарствах станом на 1 травня становила 770,9 тис. – це на 2 тис. (-0,2%) менше, ніж місяць тому. За рік домашній сектор втратив 186 тис. ВРХ (-13%) і 107 тис. корів (-12%).
Головні причини змін та регіональні особливості
«Скорочення поголів’я ВРХ в Україні триває багато років через відсутність ефективної державної підтримки молочного скотарства. Після початку повномасштабного вторгнення росії темпи зменшення прискорилися», – зазначає Георгій Кухалейшвілі.
У прифронтових регіонах часто фіксують втрати ВРХ через обстріли, а також залишення худоби на окупованих територіях, де тварини не враховуються в офіційній статистиці або були конфісковані окупантами. Поранених корів фермери змушені вибраковувати, що теж впливає на скорочення стада. Через посилення ударів з боку рф з’явилися передумови для релокації господарств із Дніпропетровської та Сумської областей в безпечніші регіони, проте більшість підприємств не мають сучасних приміщень для перевезення всього поголів’я, що створює ризики подальшого скорочення тваринництва.
У Закарпатській та Чернівецькій областях також спостерігається спад ВРХ, ймовірно через оптимізацію діяльності підприємств і вибраковку непродуктивних тварин. Додаткову загрозу представляє спалах ящуру в Угорщині та Словаччині, адже у разі поширення хвороби на західноукраїнські області можливе посилення вибраковки.
В умовах війни фермери утримуються від розширення поголів’я та відчувають дефіцит коштів на виробництво. Згідно з дослідженням «Україна: вплив війни на прибутковість сільськогосподарського виробництва», виробничі витрати зростають швидше за ціни на продукцію через подорожчання кормів, енергоресурсів, девальвацію гривні та зниження купівельної спроможності.
Попри складнощі, у відносно безпечних регіонах спостерігається позитивна динаміка: понад 40 господарств активно модернізують та розширюють молочнотоварні ферми, нарощуючи поголів’я високопродуктивних корів.
Лідерами за зростанням поголів’я корів є підприємства Львівської (+9%), Тернопільської (+7%), Волинської (+7%), Хмельницької (+5%), Миколаївської (+4%), Київської (+4%), Вінницької (+4%), Черкаської (+2%), Полтавської та Чернігівської (+1%) областей. Загалом 55% усього ВРХ країни утримується у Хмельницькій (195 тис.), Полтавській (176,5 тис.), Вінницькій (172,7 тис.), Одеській (136,9 тис.), Тернопільській (133,9 тис.), Черкаській (125,5 тис.), Закарпатській (125,3 тис.) та Чернігівській (123,8 тис.) областях.