Козлятина в Україні залишається нішевим продуктом, тому м’ясне козівництво майже не розвинене. Нині є одна відома господарська одиниця, яка професійно займається вирощуванням м’ясних кіз з 2018 року — ПСП ім. Т. Г. Шевченка на Київщині. У господарстві утримують близько 80 голів маточного поголів’я, загальна чисельність сягає до 200 голів.
Про це розповідає AgroWeek
Напрями роботи господарства
Підприємство поєднує органічне рослинництво та садівництво з м’ясним скотарством і виробництвом преміальних видів м’яса. Тут розводять ВРХ порід герефорд і абердино-ангус, овець породи меріноландшаф та кіз бурської породи, що дає змогу пропонувати на ринку кілька видів високоякісного м’яса.
За словами директора з виробництва продукції тваринництва ПСП ім. Т. Г. Шевченка Тараса Мазура, ключовою перешкодою для розвитку м’ясного козівництва є низький попит, який зумовлений несталою культурою споживання та складнощами з реалізацією продукції
«М’ясний напрям у козівництві ‒ нішевий сегмент, ‒ зазначив він. ‒ Удома не кожна господиня візьметься готувати козлятину через брак відповідного кулінарного досвіду. Та й ціна такого м’яса для пересічного споживача зависока»
Сезонність, вимоги ринку та реалізація
Козлятина переважно затребувана в ресторанах, тож для ефективної співпраці потрібно налагодити стабільні постачання туш тварин певного віку, бажаного рівня жирності та ваги. Водночас виробництво характеризується виразною сезонністю: навесні відбуваються окоти, восени — забій козенят, тому гарантувати регулярність постачання складно.
У господарстві зазначають, що можливість реалізувати тушу обмежена: продаж можливий до п’ятимісячного віку, після чого м’ясо набуває специфічного запаху. Козлики є пріоритетними для забою, оскільки дають більше м’яса, тому фактичний проміжок для реалізації продукції становить лише близько двох місяців. Через це виробництво козлятини в українських умовах часто має крафтовий, сезонний характер.
Нарощування поголів’я стикається з проблемою збуту: ресторани й торгівельні мережі зацікавлені не в цілій туші, а в окремих частинах — нозі чи сідлі. ПСП ім. Т. Г. Шевченка щороку реалізує близько 100–120 туш козенят через мережі магазинів Wine Time та Good Wine, паралельно продаючи баранину й яловичину. Для цього підприємство має власний м’ясний цех і працює над тим, щоб поступово прищеплювати споживачам культуру вживання козлятини.
Попри зусилля фермерів, зростання обсягів продажів за роки роботи склало не більше ніж приблизно 20%, тож у загальному асортименті козлятина радше доповнює полицю преміальних видів м’яса, ніж стає масовим товаром.
Козівництво загалом набирає популярності в Україні, проте для переходу від крафтового до більш масштабного виробництва необхідні вирішення проблем збуту, формування кулінарної культури та налагодження логістики постачання