До 60% хвороб рослин передаються через насіння: поради щодо захисту врожаю

До 60% хвороб рослин передається з насінням – науковці

За оцінками українських науковців, до 60% хвороб рослин поширюються саме через насіннєвий матеріал. Деякі патогени можна контролювати фунгіцидною обробкою у період вегетації, однак частина збудників проявляється вже тоді, коли застосування захисних заходів буде запізнілим або неефективним.

Про це розповідає AgroWeek

Важливість підготовки насіння та ґрунту

«Шлях до отримання добрих урожаїв озимих культур починається з ретельної підготовки насіннєвого матеріалу та ґрунту під сівбу. Насіння є джерелом патогенів багатьох хвороб рослин», – зазначає науковиця.

За словами кандидата сільськогосподарських наук Тетяни Гирки, особливу увагу варто приділяти якості насіння, адже саме воно може бути джерелом складних інфекцій. Наприклад, на поверхні зерна часто присутні збудники твердої або стеблової сажки, а всередині насінин можуть залишатися патогени фузаріозу, септоріозу, альтернаріозу, гельмінтоспоріозу, летючої сажки та інших хвороб.

Вибір протруйників і фітоекспертиза

Перед використанням фунгіцидних препаратів рекомендується проводити фітоекспертизу насіння. Завдяки цьому можна виявити збудників захворювань, а також визначити склад патогенів, що належать як до поверхневої, так і до ендогенної інфекції. Це дозволяє обрати найбільш ефективний протруйник для захисту врожаю.

Серед засобів, які демонструють високу ефективність проти комплексу шкідливих мікроорганізмів, науковці виділяють протруйники на основі таких діючих речовин: карбендазим, флутріафол, тебуконазол, манкоцеб, тритіконозол, флудіоксоніл, іпконазол, диніконазол-М, імідаклоприд, беноміл, а також комбінації тебуконазолу з імазолілом, тебуконазолу з таібендазолом та імазолілом, дифеконазолу із ципроконазолом, тіабендазолу з тебуконазолом тощо. Всі ці препарати входять до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Комплексний підхід до підготовки насіння та використання сучасних протруйників дозволяє суттєво знизити ризики поширення небезпечних хвороб і забезпечити отримання якісного врожаю озимих культур.