Фермерське господарство «Тандем-Агро» з Павлоградського району Дніпропетровщини, розташоване приблизно за 60 км від лінії фронту, розширює тепличний комплекс до 1,5 га. За словами агрономки підприємства Анни Казік, попит на продукцію у цій зоні часто перевищує виробничі можливості, тоді як робота супроводжується ризиками обстрілів і загрозами для безпеки персоналу та інфраструктури.
Про це розповідає AgroWeek
Канали збуту і характер попиту
Основними каналами реалізації вирощених овочів є торговельні мережі «Сільпо» та «Таврія», а також гуртові покупці з міст Дніпро, Лозова та Павлоград. В останні роки господарство активізувало прямі продажі: продукцію постачають військовим підрозділам і місцевим жителям через торгівельні точки біля доріг, що дозволяє оперативно реагувати на попит і скорочувати логістичні витрати.
Через побоювання за безпеку багато постачальників з інших регіонів не ризикують доставляти продукцію в цю зону, що знижує конкуренцію і створює додаткові можливості для місцевих виробників, але водночас підкреслює втрату стабільності збутових ланцюгів.
«Насправді проблема більшості такого роду господарств полягає у збуті. Ми знаходимося у зоні, куди багато хто не ризикує везти продукцію. Наша проблема в тому, що іноді не вистачає продукції на всіх бажаючих», — розповіла Анна Казік.
Ризики енергопостачання та інвестиції в автономність
Робота за 60 км від фронту супроводжується технічними і безпековими викликами. Постійні відключення мобільного зв’язку ускладнюють роботу автоматизованих систем поливу, якими керують через смартфони. Використання супутникових систем звʼязку, зокрема Starlink, у господарстві вважають ризикованим через можливість привернення уваги ворожої розвідки до локації.
Економічні ризики посилює висока волатильність цін на овочі: наприклад, огірки торгувалися в межах від 5 грн/кг влітку до 120 грн/кг у грудні. Минулого сезону найбільш прибутковою культурою став перець, ціна на який стартувала з 70 грн/кг. Щоб мінімізувати збитки від перебоїв з енергопостачанням та підвищити стійкість виробництва, господарство інвестувало в сонячні панелі, дизель-генератори та твердопаливні котли.
Розширення теплиць і розвиток прямих продажів дають змогу господарству адаптуватися до умов підвищеного ризику: нарощення обсягів виробництва спрямоване на задоволення місцевого попиту, а інвестиції в автономні джерела енергії зменшують вразливість до відключень і дозволяють підтримувати технологічні процеси в критичні моменти.