Підприємець Тарас Назар із села Хомівка на Тернопільщині вже понад десять років розвиває власну козину ферму, на якій виготовляє 11 різновидів крафтових сирів із козиного молока. Господарство було засноване у 2013 році, і на сьогодні тут утримується 75 кіз, серед яких 24 — дійні тварини. Мрію про власну ферму Тарас виношував ще з дитинства.
Про це розповідає AgroWeek
Секрети сироваріння та унікальні рецепти
Як зазначає фермер, він обрав саме кіз, оскільки дуже полюбляє козине молоко, яке, на його думку, є більш корисним для дорослих у порівнянні з коров’ячим. Спочатку Тарас мав лише ентузіазм і не мав глибоких знань у цій сфері, тож багато часу присвятив навчанню, вивченню технологій та досвіду інших фермерів. Спершу планував створити продуктивну ферму, продавати молоко та сири, однак згодом зрозумів важливість поєднання тваринництва з розвитком зеленого туризму.
Технологіям виготовлення сирів Тарас навчався за кордоном — відвідував європейські господарства, які утримують 30-40 кіз. Деякі рецепти фермер перейняв, а більшість адаптував до смаків українських споживачів і особливостей місцевого ринку. У асортименті є як тверді, так і м’які сири.
“Ці види — це яскраві представники французьких сирів. Моїй дружині особливо подобається “Кротен”. Інший вид цікавий тим, що на ньому, окрім самої плісняви, є чорна скоринка. Ми випалюємо золу фруктових дерев. Ця зола дає специфічний смак. Виробництвом займаємося кожного дня. Збираємо вечірнє і ранішнє молоко, додаємо закваску і виготовляємо сири”, — говорить Тарас Назар.
Виробництво, зберігання і плани на майбутнє
Сири зберігаються у спеціальних холодильниках і камерах дозрівання, а незабаром для цього планується облаштувати підвал. Кожен вид сиру фермер прагне зберігати окремо для досягнення ідеального смаку та якості.
Окрім сирів, на фермі також виробляють морозиво — частково з козиного, частково з коров’ячого молока, відповідно до побажань клієнтів. Традиція приготування морозива у сім’ї Тараса триває вже не одне покоління: спочатку цією справою займався його батько, згодом перейняв брат, а Тарас постачає основну сировину.
У планах підприємця — збільшення поголів’я кіз і подальша автоматизація господарства. На фермі вже встановлено автоматичні поїлки різної висоти, відповідно до віку тварин, а відходи використовуються для удобрення полів. Щороку перегній вивозиться, а потім на підлогу ферми насипається пісок і тирса, яку після накопичення обробляють спеціальними бактеріями.
Власник визнає, що в умовах війни вести бізнес стало значно важче: зросли ціни, виникли труднощі з наймом працівників, а кількість відвідувачів помітно скоротилася. На даний момент у Тараса Назара працює лише один найманий працівник, а до роботи на фермі активно долучається його дружина.