Чорна малина (Rubus occidentalis) – це окремий вид роду Rubus, який природно поширений у східній частині Північної Америки, зокрема у Сполучених Штатах Америки. Хоча її культивують і в США, такі плантації залишаються доволі рідкісними через низку біологічних і технологічних особливостей.
Про це розповідає AgroWeek
Переваги та виклики вирощування чорної малини
Виробництво чорної малини залишається нішевим через її відносно низьку врожайність, дрібні плоди, складність догляду (зокрема, через сильні шипи на пагонах) та високу сприйнятливість до хвороб, у тому числі вірусних. Основними проблемами для фермерів є вірусні захворювання, хвороби коренів і можливість ураження морозом, що суттєво знижує врожайність і стримує розвиток промислових насаджень у США.
Водночас, завдяки унікальним властивостям плодів та можливості їх переробки у функціональні продукти – сублімати, порошки, концентрати, таблетки – вирощування чорної малини залишається перспективним у сфері здорового харчування. В умовах зростання попиту на натуральні засоби профілактики хвороб, зокрема онкологічних, цей напрямок набуває все більшої актуальності.
Переробка, наукові дослідження та агротехнології
У Польщі вже діє кілька підприємств, що виробляють продукти з чорної малини, серед яких екоеліксири (стовідсотковий сік), сублімовані продукти та порошки. Польські компанії, зокрема «Нива», співпрацюють з іноземними партнерами, які зацікавлені у закупівлі органічної сировини. Також у Люблінському воєводстві функціонують плантації, що мають контракти з американськими покупцями.
Наукові дослідження доводять, що екстракти плодів чорної малини мають захисну дію від УФвипромінювання, головним чином, у контексті онкології, а також пригнічують її розвиток. Показано позитивний вплив лікування запалення шкіри екстрактом плодів. Дослідження на тваринах показали, що регулярне введення порошку чорної малини (на рівні 5–10 %) значно пригнічувало індукцію ракових змін у стравоході, ротовій порожнині та товстому кишечнику, тоді як у щурів з раком молочної залози призводило до зменшення об’єму та кількості пухлин.
Висока біологічна активність чорної малини зумовлена значним вмістом антоціанів – потужних антиоксидантів, які захищають клітини від вільних радикалів. За рівнем антоціанів чорна малина перевершує червону у 4–10 разів, що суттєво підвищує її цінність для здоров’я. Концентрація цих речовин залежить від сорту, ступеня стиглості та методів обробки.
Плоди також багаті на елагітаніни (похідні елагової кислоти), вітаміни С і Е, а також містять значну кількість міді й заліза, що корисно при анемії. Рекомендується вживати чорну малину у свіжому вигляді, а також у вигляді ліофілізованих продуктів, джемів, соків і екстрактів для профілактики різних захворювань.
Для закладання плантації вирішальне значення має якісний посадковий матеріал. Саджанці слід купувати лише в офіційних розплідниках із санітарними сертифікатами, переконуючись у відсутності вірусів кущистої карликовості малини (RBDV), некрозу чорної малини (BRNV) та грибкових захворювань коренів, які можуть передаватися з розсадою або зберігатися у ґрунті (зокрема вірус Verticilium albo-atrum і Verticilium dahliae). Тому ґрунт також важливо перевіряти на наявність патогенів.
Висаджування проводять із відстанню між рослинами в рядку 0,5 м, а міжряддя залишають 2,5–4 м залежно від техніки для догляду. На кожній рослині залишають до 5 пагонів, які спочатку не закріплюють, дозволяючи їм досягати довжини 2,5–3 м. Цвітіння починається у травні, а плодоношення – з кінця червня до початку липня, триває 3–4 тижні. Після завершення плодоношення дворічні пагони вирізають, а цьогорічні скорочують до 1,8 м. Ранньою весною проводять формування куща, видаляючи старі та хворі пагони, а бічні вкорочують на 10 см.
Раніше на ринку бракувало здорових саджанців і нових сортів, через що створення промислових плантацій було обмеженим. Нині доступні як класичні американські сорти (Брістоль, Джевель), так і нові польські (Меґан, Селена), виведені компанією Niwa Hodowla Roslin Roślin Jagodowych sp.z.