Вирощування суниці у тепличних умовах в Україні залишається малорентабельним через значну собівартість. На формування ціни впливає не лише висока вартість енергоресурсів, а й обов’язкові капітальні інвестиції у сучасні конструкції, серед яких майже 90% становлять імпортні складові. Це суттєво відрізняє тепличне виробництво від плівкових тунелів без опалення, які поширені на Півдні країни та у Закарпатті.
Про це розповідає AgroWeek
Особливості ринку та тенденції вирощування
На думку експертів, питання доцільності тепличного виробництва суниці в Україні залишається відкритим.
«Чи є сенс вирощувати те, рентабельність чого вдвічі вища, ніж імпорт? – ставить риторичне питання він. – Наприклад, Британія, купує вдвічі дорожчу британську суницю, а не марокканську чи єгипетську, але в українських умовах це викликає питання».
Такий підхід працює, наприклад, у Великій Британії, де споживачі готові платити більше за місцеву ягоду, однак в Україні ці економічні моделі поки що не прижилися.
Переваги тунельної технології
Тунельне вирощування суниці вже давно є світовим трендом, і ця технологія швидко розвивається й в Україні. Особливо популярною вона стає у регіонах, що мають історичний досвід виробництва ягід та овочів у плівкових тунелях – це Південь країни та Закарпаття. Тут такі конструкції можуть бути як простими, так і технологічно складними.
Додатковий поштовх до розвитку тунельного вирощування надала війна та окупація частини південних територій, де традиційно були сконцентровані такі виробництва. Окрім цього, на вибір технології впливають і кліматичні зміни – різка непередбачуваність погодних умов ускладнює довгострокове планування бізнесу, що робить тунельний спосіб вирощування більш гнучким і привабливим для фермерів.