Дунай залишається єдиним внутрішнім водним шляхом України, який значно складніше повністю заблокувати, ніж морські порти. Голова Наглядової ради Українського Дунайського пароплавства Бенуа Плеска підкреслив стратегічну роль річкової інфраструктури для стійкості логістики й експорту країни.
Про це розповідає AgroWeek
Архітектура та переваги дунайської логістики
Ключова перевага Дунаю полягає не лише в обсягах перевалки, а в самій структурі системи. На відміну від великих глибоководних портів, де функціонування концентроване навколо окремих терміналів, дунайська логістика побудована як мережа причалів і малих терміналів уздовж річки. Така розосередженість підвищує стійкість до атак, надзвичайних подій і технічних збоїв.
Додатковим чинником є пряме включення Дунаю в Транс’європейський транспортний коридор №7, що пов’язує Чорне море з Угорщиною, Австрією, Німеччиною та країнами Балкан. Це забезпечує швидший і менш навантажений доступ до європейських ринків порівняно з морськими маршрутами, які орієнтовані передусім на глобальні напрямки.
Економічний ефект і сектори, що виграють
Дунай дозволяє доставляти вантажі баржами безпосередньо в «серце» Європи, частково обходячи переповнену наземну інфраструктуру. У 2025 році через дунайські порти Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ було перевалено понад 8.9 млн тонн вантажів — це сприяє не лише підтримці експорту, а й зменшенню навантаження на наземні пункти пропуску та відповідає цілям ЄС зі скорочення викидів автомобільного транспорту.
- Аграрний сектор: зернові, олійні культури, шрот і рослинна олія формують основу вантажопотоку нижнього Дунаю і отримують можливість диверсифікувати експортні маршрути.
- Металургія і гірничо-видобувна промисловість: руда, прокат та чавун використовують річково-морську модель як економічно доцільну для середніх і довгих дистанцій.
- Будівельні матеріали та інфраструктурні вантажі: цемент, щебінь і великогабаритне обладнання — водні перевезення забезпечують масштаб і передбачуваність, необхідні для відбудовних проєктів.
Дунайська логістика розглядається бізнесом не як ситуативна альтернатива, а як інструмент довгострокового планування, особливо для галузей із регулярними поставками та стабільними обсягами.
Важливо також, що розвиток дунайської інфраструктури має конкретні плани завантаження: дунайські порти планують обробляти щонайменше 15 млн тонн вантажів на рік, що підсилює їхню роль у національній експортній стратегії.
Йдеться не про окремий випадок, а про цілісну модель роботи, здатну забезпечити більш стійкі та ефективні логістичні маршрути для України.