Аденовірусна інфекція у птиці, зокрема інфекційний гідроперикардит, може передаватися як вертикальним, так і горизонтальним шляхом. Джерелами збудника виступають хворі та перехворілі особини, а також приховані вірусоносії, що значно ускладнює контроль за поширенням захворювання.
Про це розповідає AgroWeek
Ключові шляхи передачі аденовірусу
Вертикальна трансмісія — головний механізм занесення вірусу у популяцію. Інфікування може відбуватися через сперму півнів, які є носіями аденовірусної інфекції, під час як штучного, так і природного запліднення курей. Це сприяє швидкому поширенню збудника серед молодняка.
Горизонтальна передача інфекції стає можливою різними шляхами: через корми, воду, повітря, а також контактним, аліментарним та аерогенним шляхами. Вірус значною мірою міститься у посліді, і порушення правил асептики та антисептики під час ветеринарних процедур (наприклад, відбір крові, вакцинація, дебікування, штучне запліднення) може призвести до подальшого розповсюдження збудника в стаді.
Механічні переносники та додаткові ризики
Окрім прямої передачі, до розповсюдження аденовірусу можуть бути причетні люди, синантропні птахи та мишоподібні гризуни, які виступають механічними переносниками інфекції. Не менш важливим чинником ризику вважається використання живих вакцин, виготовлених із заражених біологічних субстратів, оскільки аденовіруси іноді виявляють у зародках або культурах клітин, отриманих із них.
Аденовірусна інфекція може передаватися вертикально й горизонтально (аліментарно, аерогенно, контактно).
Таким чином, ефективна профілактика та контроль аденовірусної інфекції у птиці вимагають суворого дотримання ветеринарно-санітарних норм і ретельного моніторингу біологічних матеріалів, що використовуються у виробництві вакцин.